Друга година ночі
Так, я вирішив твердо. Отож прощай навіки, моя люба Єво. Мені навіть радісно думати, що віднині я житиму тільки у ваших серцях. Там буде моя могила... Іншої я не хочу. Дозволь ще раз сказати тобі: «Прощай!» — останнє «прощай» від твого нещасливого брата.
Люсьєн»
Написавши листа, Люсьєн нечутно зійшов униз і поклав його в колиску племінника; обливаючися слізьми, він востаннє поцілував сплячу сестру в чоло і вийшов. Він погасив свічку, вже у сутінках кинув прощальний погляд на старий дім і відчинив хвіртку, щоб вийти на вулицю. Та хоч Люсьєн намагався ступати зовсім нечутно, Кольб, який спав у майстерні на постеленому на підлозі матраці, прокинувся.