— Ось до чого призводить гонитва за славою!.. — вигукнула вона. — Мій любий, кинь свої досліди... Підемо з тобою пліч-о-пліч протоптаним шляхом і не будемо ганятися за багатством... Після стількох страждань мені мало треба, щоб почувати себе щасливою... І ти ж не все знаєш!.. Твій ганебний арешт — ще не найтяжче лихо!.. Ось читай!
Вона подала йому Люсьєнового листа, і Давід швидко його прочитав. Щоб утішити чоловіка, Єва розповіла, який нещадний вирок Люсьєнові виніс Пті-Кло.
— Накласти на себе руки Люсьєн міг тільки зопалу, — сказав Давід. — Трохи згодом у нього вже не стало б на це духу. Його мужності, як він сам тут пише, вистачав не більш®, як на один ранок...
— Але жити в такій тривозі?.. — вигукнула Єва.
На саму думку, що Люсьєн уже мертвий, вона майже простила братові всі гріхи.
Єва переказала чоловікові умови договору, які Пті-Кло нібито виторгував у Куенте і які Давід відразу ж прийняв із видимою полегкістю.
— У нас буде на що прожити в селі десь під Умо, неподалік від фабрики Куенте. Мені хочеться тільки спокою! — вигукнув винахідник. — Якщо Люсьєн покарав себе смертю, у нас вистачить коштів, щоб дочекатись батькової спадщини, а якщо бідолашний хлопець живий, йому доведеться пристосуватися до наших скромних достатків... Куенте, звісно, наживуться на моєму відкритті; але, зрештою, що я таке порівняно з моєю країною?.. Звичайна собі людина. Якщо мій винахід послужить добробуту співвітчизників, я буду щасливий! Ти сама розумієш, моя люба Єво, що ні я, ні ти не годимось у комерсанти. Нам бракує і пристрасті до наживи, і тієї жадібності до грошей, коли чіпляються за кожний сантим, затримуючи навіть найзаконніші виплати. А в цьому, мабуть, і полягають головні переваги торговця, бо ті два різновиди скупості звуться: розважливість і комерційний геній!
Щаслива їхнім цілковитим взаєморозумінням, цим найчудовнішим даром кохання, бо в двох люблячих істот далеко не завжди збігаються думки й інтереси, Єва передала через тюремника записку Пті-Кло, в якій вона просила визволити Давіда, оскільки обоє вони, мовляв, згодні на запропоновані умови договору. Через десять хвилин Пті-Кло зайшов до бридкої Давідової камери і сказав Єві:
— Ідіть, пані, додому, ми прийдемо слідом за вами...
— Ну, приятелю, як же ти вклепався? — спитав Пті-Кло. — І навіщо тобі знадобилося виходити?
— Таж хіба я міг не вийти? Ось прочитай, що мені написав Люсьєн.
Давід подав Пті-Кло листа, що його підробив Серізе. Пті-Кло взяв листа, прочитав, обдивився з усіх боків, помацав пальцями папір і, заговоривши про справи, мовби неуважно згорнув аркушик і сунув його собі до кишені. Потім стряпчий узяв Давіда під руку і вивів його з в’язниці, бо, поки вони розмовляли, тюремникові принесли дозвіл судового пристава на звільнення арештанта. Прийшовши додому після тритижневого ув’язнення, останні години якого, згідно з провінційними звичаями, вкрили його ганьбою, Давід почував себе на сьомому небі. Зайшовши до своєї спальні, він заплакав, як дитина, й почав палко цілувати свого малого Люсьєна. Тим часом повернулися Кольб і Маріон. Маріон довідалася в Умо, що Люсьєна бачили за Марсаком на паризькій дорозі. Він ішов пішки, і його франтівське вбрання привернуло увагу селян, які їхали до міста на базар. Сівши на коня й проскакавши шляхом аж до Манля, Кольб довідався там від пана Маррона, який упізнав поета, що Люсьєн проїхав у кареті на поштових.
— Ну, що я вам казав? — вигукнув Пті-Кло. — Цей хлопець не поет, а якийсь суцільний роман.
— На поштових, — повторила Єва. — І куди ж він міг податися цього разу?
— А зараз, — сказав Пті-Кло Давідові, — ідіть до панів Куенте, вони чекають вас.
— Ох, добродію! — вигукнула прекрасна пані Сешар. — Благаю вас, чесно захищайте наші інтереси, все наше майбутнє у ваших руках!
— Може, пані, вам зручніше, щоб переговори відбулися тут, у вас? Хай тоді Давід залишається вдома. А ті панове самі завітають сюди ввечері, й ви навіч переконаєтесь, добре захищаю я ваші інтереси чи ні!
— Не знаю, як і дякувати вам, добродію, — сказала Єва.
— Отже, домовилися, — сказав Пті-Кло. — Сьогодні о сьомій вечора, у вас удома.
— Дякую вам, — знову сказала Єва, і з її погляду та голосу адвокат легко міг зрозуміти, як зросла до нього довіра клієнтки.