Відчувши Євину трепетну руку в своїй руці, Давід зронив сльозу.
— Чи не можна мені взнати вашу таємницю? — ласкаво спитала Єва.
— Ви маєте на те право, бо й вашого батька цікавило це питания, що набрало нині такої ваги. Річ у тім, що з падінням Імперії майже повсюди входить в ужиток бавовняна білизна, бо вона дешевша проти полотняної. Але напір досі виробляють із конопляного та лляного ганчір’я, тобто із сировини, яка обходиться дедалі дорожче, і ця дорожнеча гальмує французьке книгодрукування, що має невпинно розвиватися. Крім усього, не можна збільшувати кількість ганчір’я. Рам’я накопичується поступово, коли одежина цілком зношується, та й населення всякої країни здає його в недостатній кількості, яка може збільшуватися лише з приростом того ж таки населення. А щоб сталася помітна зміна в чисельності людей у якійсь країні, потрібна чверть століття і великі зміни у звичаях, у торгівлі чи хліборобстві. Якщо ж потреби паперової промисловості в ганчір’ї збільшаться вдвічі, втричі проти наявної кількості, то Франція буде змушена шукати для дешевого виробництва паперу якоїсь іншої сировини. Ці мої міркування засновані на фактах, які можна спостерігати й тут. Ангулемські паперові фабрики — останні, де досі виробляють папір з лляного ганчір’я, але ми бачимо, як усе більше й більше додають у паперову масу бавовняного утилю.
На запитання молоденької робітниці, що він розуміє під словом маса, Давід став пояснювати їй суть паперового виробництва, і його пояснення буде цілком доречно викласти в творі, матеріальне буття якого завдячує паперу не меншою мірою, ніж друкарському верстатові; але цей довгий відступ у розмові закоханих піде на користь, якщо ми подамо його суть у стислому вигляді.
Папір — винахід не менш чудесний, ніж книгодрукування, за основу якому він править, — був із давніх-давен відомий у Китаї, звідки таємними каналами торгівлі він проник до Малої Азії, де, згідно з деякими переказами, 750 року вже користувалися папером із бавовни, розмеленої й переробленої на рідку масу. Необхідність чимось замінити надто дорогий пергамент привела до винаходу за зразком бомбіцини (так на Сході називають бавовняний папір) ганчір’яного паперу; одні запевняють, що його винайшли в Базелі 1170 року якісь грецькі переселенці; інші гадають — що в Падуї 1301 року, і належить цей винахід італійцеві на ім’я Пакс. Отже, розвиток паперового виробництва йшов повільно, і його історія вкрита мороком, але точно відомо, що за часів Карла VI в Парижі виробляли паперову масу для гральних карт. Коли безсмертні Фауст, Костер і Гутенберг винайшли книжку,[51] ремісники, так само не відомі, як і багато майстрів тієї епохи, пристосували виробництво паперу до потреб книгодрукування. П’ятнадцяте століття, таке могутнє й таке наївне, наклало відбиток наївності свого часу на назви різних форматів паперу і навіть на назви шрифтів. Виноград, Ісус, голубник, горщик, щит, мушля, корона — так називалися гатунки паперу відповідно до водяник знаків, що були витиснуті посеред аркуша і зображували лик спасителя, корону, щит, горщик; пізніше, за Наполеона, водяний знак на аркуші зображував орла — звідки й пішла назва паперу великий орел. Шрифти ціцеро, святий Августін, великий канон дістали свої назви за церковними книгами, творами богословів, трактатами Ціцерона, для друкування яких ці шрифти вперше було використано. Курсив застосували Альди у Венеції, звідки й пішла назва італік. До винайдення механічного способу виробництва паперу необмеженої довжини найбільшими форматами були великий Ісус і великий голубник, — останній здебільшого використовували для атласів та гравюр. Формат друкарського паперу залежав од розмірів декеля друкарського верстата. В той час, коли Давід говорив про все те, виробництво рулонного паперу у Франції вважали за нездійсненну мрію, хоча Дені Робер д’Ессон десь 1799 року винайшов для такого виробництва машину, яку згодом Дідо-Сен-Леже пробував удосконалити. Веленовий папір, що його винайшов Амбруаз Дідо, з’явився тільки 1780 року. Цей побіжний огляд незаперечно доводить, що всі великі досягнення в промисловості й науці здійснювалися шляхом непомітного накопичення досвіду надзвичайно повільно, так само, як відбувається поступ у природі. Перш ніж досягти досконалості, писемність — а може, й мова! — просувалися вперед, либонь, так само навпомацки, як друкарство та паперове виробництво.
51
Бальзак іде за старовинною легендою, яка приписувала Фаусту винахід книгодрукування.