Аудиторія і досі мовчала.
Ленґдон весело підморгнув.
— Думайте неупереджено, друзі мої. Ми всі боїмося того, чого не розуміємо.
У коридорах Капітолію почулося відлуння ударів годинника.
Сьома вечора.
Роберт Ленґдон кинувся бігти. «А так хотілося зробити ефектний вихід!» Кваплячись З’єднувальним коридором між палатами конгресу, він помітив вхід до Національного залу статуй і поквапився туди.
Наблизившись до дверей, Ленґдон уповільнив біг і, перевівши подих, перейшов на невимушену ходу. Він застебнув куртку, злегка скинув угору підборіддя і завернув за ріг одночасно з останнім ударом годинника.
Вистава починається!
Впевненим кроком професор Ленґдон увійшов до Національного залу статуй, підвів очі і приязно посміхнувся. Та за мить його посмішка випарувалася. Він зупинився як вкопаний.
Щось було не так. Щось було зовсім не так.
РОЗДІЛ 7
Кетрін Соломон поквапливо перетнула автостоянку під холодним дощем, шкодуючи, що не вдягнула нічого теплішого за джинси з кашеміровим светром. Вона наближалася до парадного входу будівлі, і гудіння гігантських повітроочисних установок гучнішало. Та вона його ледь чула, бо у вухах і досі лунали слова, щойно почуті по телефону.
«Стосовно того, що, як вважає ваш брат, сховане тут, в окрузі Колумбія... його можна знайти».
Сама думка про це видалася Кетрін неймовірною. Вона та цей дивний абонент мали ще багато про що поговорити, тож домовилися продовжити розмову пізніше того ж вечора.
Біля парадних дверей її охопило вже звичне радісне збудження, яке вона завжди відчувала, коли входила до цієї гігантської споруди. «Ніхто не знає, що це місце саме тут».
Табличка на дверях сповіщала:
Центр технічної підтримки Смітсонівського музею
(SMSC)
Колекція експонатів Смітсонівського музею була колосальною: у понад дюжині великих залів, розташованих на Національній алеї, водночас експонувалося лише два відсотки від їх загальної кількості, решту дев’яносто вісім відсотків потрібно було десь зберігати. І оце «десь» було «тут». Недивно, що ця будівля стала домівкою для вражаюче розмаїтого набору артефактів — гігантських статуй Будди, старовинних рукописів, отруйних стріл з Нової Гвінеї, оздоблених коштовними каменями ножів та навіть каяка, змайстрованого з китового вуса. Не менш вражали і природні скарби цієї споруди: скелети плезіозаврів, безцінне зібрання метеоритів, гігантський кальмар і навіть колекція слонячих черепів, привезених президентом Теодором Рузвельтом з африканського сафарі.
Але жоден з цих експонатів не був причиною, через яку керівник Смітсонівського інституту, Пітер Соломон, взяв свою сестру на роботу в центр техпідтримки. Він привів її сюди не для споглядання чудес науки, а для того, щоб їх творити.
У глибині цієї споруди, в темряві віддаленої ніші ховалася невеличка наукова лабораторія, не схожа на жодну іншу лабораторію у світі. Нещодавні епохальні відкриття в галузі ноетичної науки, що їх зробила Кетрін в цій лабораторії, справили потужний вплив буквально на всі наукові дисципліни — від фізики та історії до філософії та релігії. «Незабаром все зміниться», — подумала вона.
Коли Кетрін увійшла до вестибюля, охоронець за столиком швидко сховав своє радіо і похапцем висмикнув з вух навушники.
— Здрастуйте, міс Соломон! — широко посміхнувся він.
— Уболіваєте за «Червоношкірих»?
Охоронець винувато почервонів.
— Так, але гра ще не почалася. Триває передматчеве шоу.
Вона посміхнулася.
— Я вас не видам. — Підійшовши до металевого детектора, Кетрін спорожнила кишені. Знімаючи з руки золотий годинник «Картьє», вона відчула звичний приплив смутку. Цей годинник подарувала їй матір на вісімнадцятий день народження. Минуло майже десять років, як її матір померла жахливою смертю... прямо у неї на руках.
— До речі, міс Соломон, — жартівливо прошепотів охоронець, — а ви коли-небудь розкажете комусь, чим займаєтеся в отій лабораторії?
Кетрін підвела на нього очі.
— Колись, Кайле. Але не сьогодні.
— Та годі вам, — наполягав охоронець. — Секретна лабораторія в секретному музеї... Напевне, ви займаєтеся чимось суперовим і приголомшливим.
«Приголомшливим — то надто слабко сказано», — подумала Кетрін, збираючи свої речі. Істина полягала в тому, що вона займалася наукою настільки передовою та розвиненою, що її вже й наукою важко було назвати.