Тисячоліттями людство блукало у темряві... але зараз, згідно з древнім пророцтвом, мала настати зміна. Після довгих блукань історичними манівцями людство нарешті вийшло на перехрестя. Цей момент передбачили дуже давно, його провіщали древні тексти, доісторичні календарі, і навіть зорі на небесах. Дата була цілком конкретною, а її прихід — неминучим. Їй мала передувати блискуча, як феєрверк, вибухова поява нових знань... спалах ясності й прозорості, що мусив освітити темряву і дати людству останній шанс відійти від прірви і стати на шлях мудрості.
«І я прийшов, щоб загасити це світло, — подумав Малах. — Таке моє покликання».
Доля поєднала його з Пітером та Кетрін Соломон. Ті фундаментальні відкриття, що їх зробила Кетрін Соломон в лабораторії Центру підтримки, загрожували відкрити шлюзи нового мислення і започаткувати нову добу Ренесансу. Здійснені Кетрін досягнення, за умови їх оприлюднення, стануть каталізатором, надихнуть людство на віднаходження колись втрачених знань, зроблять його таким могутнім, що й уявити важко.
«Доля Кетрін полягала в тому, щоб запалити цей світоч. Моя ж доля — його загасити».
РОЗДІЛ 15
У непроглядній темряві Кетрін навпомацки шукала вхід до своєї лабораторії. Знайшовши його, вона натужно розчинила оббиті свинцем двері і вскочила до маленького передпокою. Подорож крізь порожнечу займала лише дев’яносто секунд, але серце і досі несамовито калатало.
«За три роки можна було вже й звикнути до цього».
Кетрін завжди відчувала полегшення, коли виходила з темряви блоку номер п’ять до чистого та добре освітленого приміщення.
Куб являв собою великий бокс без вікон. Кожен дюйм внутрішніх стін та стелі був обшитий міцною свинцевою сіткою з титановим покриттям. Він скидався на величезну клітку, збудовану всередині бетонної порожнини. Перегородки з непрозорого плексигласу розділяли внутрішній простір на зони — лабораторію, пункт управління, технічну кімнату, туалет і невеличку дослідницьку бібліотеку.
Розгонистим кроком Кетрін увійшла до лабораторної кімнати. Яскраве та стерильно чисте робоче місце виблискувало надпередовим устаткуванням для квантитативних досліджень. Там були спарені електроенцефалографи, фемтосекундний лазер, магнітооптична пастка, а також квантово-невизначені ГВП електронного шуму, знані також під простішою назвою генератори випадкових подій.
Попри те що в ноетичній науці використовувалися надсучасні технічні пристрої, самі відкриття були більш містичними, аніж холодні блискучі машини, що їх продукували. Магічне та міфічне ставало цілком реальним, бо приголомшлива нова інформація ринула широким потоком. І вся ця інформація підтверджувала засадничу ідею ноетичної науки про гігантський нерозвіданий потенціал людського інтелекту.
Загальна теза мала такий вигляд: ми тільки ледь пошкрябали поверхню наших розумових та духовних здібностей.
Експерименти в таких дослідних центрах, як Інститут ноетичних наук (IONS) в Каліфорнії та Прінстонська дослідна лабораторія технічних аномалій (PEAR), беззастережно довели, що коли належним чином сфокусувати людську думку, то вона здатна впливати на фізичну масу і змінювати її. Ці експерименти не були дешевими трюками зі «згинання ложок силою думки», а добре підготовленими та ретельно контрольованими дослідженнями, які — всі без винятку — дали один і той самий неймовірний результат: наші думки взаємодіють з фізичним світом незалежно від нашого бажання. І спричиняють зміни аж на субатомному рівні.
Дух панує над матерією.
Упродовж кількох годин після жахливих подій одинадцятого вересня дві тисячі першого року в ноетичній науці стався гігантський стрибок уперед. Четверо науковців виявили, що, коли увесь нажаханий цією трагедією світ об’єднало безмежне співчуття до її жертв, показання тридцяти, не пов’язаних між собою і розташованих у різних кінцях світу, генераторів випадкових подій раптом стали істотно менш хаотичними. Якимось чином спільність почуттів, поєднання мільйонів людських умів зафіксували рандомізатори цих машин, систематизувавши їхні показники, і з хаосу витворили порядок.
Здавалося, це приголомшливе відкриття підтвердило древню духовну доктрину «космічної свідомості» як широкого об’єднання людських намірів та прагнень, фактично здатного взаємодіяти з фізичною речовиною. Нещодавні дослідження на царині масових молитов і медитації спричинили схожий вплив на показання генераторів випадкових подій, таким чином посиливши позиції тих, хто стверджує, що людська свідомість, за висловом філософа-ноетика Лін Мактагарт, є субстанцією, що не обмежується людським тілом і являє собою високоорганізовану форму енергії, здатну змінювати фізичний світ. Кетрін прийшла у захоплення від книги Мактагарт «Інтенційний експеримент», а також від її всесвітнього інтернет-дослідження на сайті theintentionexperiment.com, націленого на виявлення способу впливу людських інтенцій, тобто прагнень та намірів, на фізичний світ. Увагу Кетрін привернули ще кілька передових публікацій.