Виявляється, таємниця надзвичайно цінної колекції була відома Андрієві Бєльському багато років, але він не зумів скористатися з неї.
Цілих два роки розмірковував Джейк Бєльський над тим, як роздобути зібрання стародавніх рукописів, що коштували неабиякі гроші, і нарешті прийшов до висновку, що пробратися в Росію, відшукати там книжковий скарб і вивезти його за кордон без сторонньої допомоги йому ніяк не вдасться… Але кому можна довірити свою таємницю в країні, де панує закон джунглів, де сам Джейк почуває себе лише слабою очеретинкою в джунглях? Навіть з матір’ю не міг порадитися Джейк, тому що батько заборонив говорити з нею про російський тайник.
«Вона скиглитиме, що ти загинеш у Росії, і все зіпсує».
Тоді Джейк рискнув промацати ґрунт у декого з російських емігрантів. Він сказав, що хоче пробратися в Росію, — там батько закопав у поміщицькому саду родинні дорогоцінності.
Один з друзів Корейського, барон Віттельсбах, звів Джейка з Семюелем Греггом. Це був крупний акціонер і фактичний хазяїн Міжнародного антикварного тресту.
Маючи широко розгалужену агентуру, цей трест вишукував і скуповував у всіх країнах твори живопису, скульптури, дорогоцінні рукописи і книги, особисті речі, що належали знаменитим людям (історичним особам, спортсменам і артистам, дипломатам і «великим» злочинцям). Купуючи і перекуповуючи справжні і сумнівні цінності, трест широко практикував також і фабрикацію різноманітних підробок. Не гребував він і одвертими авантюрами. Одним з типових подвигів тресту була шахрайська витівка з Коптським євангелієм.
Агенти тресту пронюхали, що в Ленінграді, в одному книгосховищі, є старовинне рукописне євангеліє, написане в XI столітті мовою єгипетських християн (коптів). Спершу власником цього рукопису-книги був славнозвісний Афонський монастир,[2] а потім, у першій половині XIX століття, монастир подарував Коптське євангеліє російському цареві Миколі І. Після революції цінна стародавня книга стала надбанням радянського народу. В 30-х роках, установивши контакт з ігуменом Афонського монастиря, антикварний трест запропонував своєму агентові Кортецу за будь-яку ціну придбати в Ленінграді Коптське євангеліє. За оцінкою досвідчених антикварів, ця книга коштувала 150 тисяч доларів. Кортец запропонував книгосховищу 300 тисяч доларів. Радянські організації вирішили продати книгу, але тільки-но вона потрапила до рук тресту, як афонський ігумен, за згодою Семюеля Грегга, звернувся в суд з проханням повернути монастирю «древню святиню», немовби викрадену комуністами. Антикварний трест проти позову монахів не заперечував, але подав позов на радянське торгпредство на суму 300 тисяч доларів…
Авантюра провалилась, бо радянські юристи показали дарчий запис, зроблений у свій час монастирем на ім’я царя Миколи І. Коптський рукопис виявився, таким чином, не власністю Афонського монастиря, а надбанням радянського народу… Авантюристи пошились у дурні, а козлом відпущення став Кортец. Грегг звинуватив його у млявості, невправності — в тому, що «нащадок великого конквістадора» не знайшов завчасно в Ленінграді дороги до людей, які заздалегідь знищили б дарчий запис Афонського монастиря.
Такий був антикварний трест, з головою якого, Семюелем Греггом, і познайомився Джейк Бєльський.
Горилоподібний хрипун Грегг недовго розмовляв з Джейком. Він переглянув документи Джейка і пергаментний аркуш, далі мовчки написав записку Кортецу і чек на тисячу доларів.
— Негайно вирушайте в Париж, — сказав він. — Знайдіть там Кортеца. Адресу вам дадуть. Я фінансую всю цю операцію. Ви одержите десять процентів від чистої виручки, Кортец — п’ятнадцять. Від нього залежить усе. Про деталі домовитеся з нашими юристами. Гуд бай!
Усе це Джейк згадав на другий день після візиту до Кортеца, ідучи по Рю де Ор’янт до вілли «нащадка великого конквістадора». Згадав він і про те, як учора, попрощавшись з Кортецом, ткнув у чіпку руку Мадлен ще один папірець, на цей раз п’ятидоларовий, і попросив Мадлен прийти увечері в будь-який час у кафе «Сурір». йому довелося ждати довго, але Мадлен усе-таки прийшла й одразу ж почала базікати про своїх залицяльників та подруг. Потім вона випила чарку шартреза і викурила сигарету. Про Кортеца Мадлен розказала, що він прийшов додому пізно і в гарному настрої, а на запитання, чи приймати завтра мосьє Бєльського, відповів: «Неодмінно».