— Звичайно, не має. Це якесь божевілля. — Я подивився на телефон. — Ти бачила, звідки надійшов виклик?
— Я дивилася, але нічого не було, а коли він поклав слухавку, то я спробувала з’ясувати номер.
Я натиснув кнопку, що показувала історію викликів. Ніякого запису про виклик протягом останніх хвилин не було.
— Дисплей нічого не показує, — мовив я.
Синтія шморгнула носом, витерла сльозу зі щоки й нахилилася над телефоном.
— Я, здається… що ж я зробила? Коли я вирішила з’ясувати, звідки надійшов виклик, то натиснула ось цю кнопку, щоб зберегти його..
— Ось так ти його стерла.
— Що ти сказав?
— Ти стерла останній виклик з історії викликів, — сказав я.
— О, прокляття, — промовила Синтія, — я була така стривожена, така схвильована, я просто не знала, що роблю.
— Нічого дивного, — мовив я. — Але принаймні як звучав голос того незнайомця?
Синтія не почула мого запитання. Погляд у неї був цілком відсутній.
— Не можу повірити, що я це зробила. Не можу повірити, що я стерла номер. Але на екрані все одно нічого не було. Ти ж знаєш, іноді вони кажуть, що це невідомий номер.
— Гаразд, облишмо цим перейматися. Але голос того чоловіка, як він звучав?
Синтія підняла обидві руки жестом безпорадності.
— То був просто чоловік. Він говорив якимсь неприродно низьким голосом, можливо, хотів приховати його справжнє звучання. А більше я нічого не можу сказати. — Вона замовкла на мить, але потім в її очах спалахнула іскра надії. — Можливо, нам треба подзвонити в телефонну компанію? Можливо, вони записали цей дзвінок, можливо, навіть зберегли запис?
— Вони не зберігають записів усіх дзвінків, — сказав я. — Їм байдуже до того, що там говорять і що думають люди. І що ми їм скажемо? То був один окремий дзвінок від ідіота, який, певно, бачив шоу. Він же тобі не погрожував, він навіть не говорив непристойності.
Я обняв Синтію за плечі.
— Ти… просто не хвилюйся через це. Надто багато людей знають, що з тобою трапилось. Це може перетворити тебе на мішень. Ти знаєш, що нам треба зробити?
— Що?
— Замовити собі номер, не внесений до загального каталогу. Тоді ми не будемо одержувати таких дзвінків.
Синтія похитала головою.
— Ні, ми цього не зробимо.
— Я не думаю, що це коштуватиме нам набагато більше, а крім того…
— Ні, ми цього не зробимо.
— Чому ні?
Вона проковтнула слину.
— Бо коли вони будуть готові зателефонувати мені, коли моя родина нарешті вирішить сконтактуватися зі мною, треба, щоб вони мали таку можливість.
Я мав вільний урок після обідньої перерви, тож вислизнув зі школи, перетнув усе місто до крамниці Памели й увійшов туди з чотирма паперовими чашками купленої на винос кави.
То не була крамниця елітного одягу, й Памела Форстер, колись найліпша шкільна подруга Синтії, не прагнула привабити до себе молоду і стильну клієнтуру. Полиці були заповнені досить консервативним вбранням, таким, що йому (мав я звичай жартувати із Синтією) віддавали перевагу жінки, які носять прості й зручні черевики.
— Ну, це, звичайно, не «Аберкромбі & Фіч»,[9] — мала звичай казати Синтія, — але «Аберкромбі & Фіч» не відпускали б мене зі служби в ті години, коли мені треба забирати Ґрейс зі школи, а Памела відпускає.
Тут усе було ясно.
Синтія стояла у глибині крамниці, біля примірочної, й розмовляла з покупцем крізь завісу.
— Чи не хотіли б ви приміряти дванадцятий розмір? — запитала вона.
Вона мене не помітила, але Памела помітила й усміхнулася мені від касового апарату.
— Привіт, — сказала вона.
Памела — висока жінка, тендітна, з маленькими грудьми — дуже добре трималася на підборах три дюйми заввишки. Її бірюзова сукня до колін була достатньо стильною, аби можна було сказати з певністю, що вона не з її крамниці. Те, що вона мала справу переважно з клієнтурою, яка була незнайома з журналом «Воґ»,[10] не означало, що й сама вона ладна опуститися на цей рівень.
— Ви дуже чемні, — сказала вона, подивившись на чотири паперові чашки з кавою. — Але наразі оборону фортеці тримаємо лише я та Синтія. Ен на перерві.
— Може, кава ще не вистигне, коли вона повернеться.
Памела відкрила пластикову кришку, висипала в каву пакетик «Спленди».[11]
— Ну, то як ваші справи?
— Добре.
— Синтія мені досі нічого не розповідає. Про шоу та його наслідки.