Я обернувся назад.
— Він схожий на мільйон інших чоловіків, — мовив я.
— Я хочу придивитися до нього ближче, — сказала Синтія.
Вона підвелася на ноги, перш ніж я встиг її зупинити.
— Стривай, моя люба, — сказав я, коли вона проходила повз мене, зробивши невдалу спробу схопити її за руку.
— Куди це мама пішла?
— До туалету, — відповів я.
— Я теж хочу до туалету, — сказала Ґрейс, махаючи ногами вперед і назад, щоб помилуватися своїми новими кедами.
— Вона поведе тебе потім, — сказав я.
Я спостерігав, як Синтія обходить довгий ряд кіосків, ідучи в протилежному напрямку від того, в якому сидів той чоловік. Вона проминула всі прилавки й торговельні точки, наближаючись до нього ззаду і трохи збоку. Коли вона проминала його, то пішла прямо, підійшла до Макдоналдса і стала там у чергу, раз у раз позираючи з удавано неуважним виглядом на незнайомця, що, як їй здавалося, був дивовижно схожий на її брата Тода.
Коли вона повернулася, то презентувала Ґрейс шоколадне морозиво у невеличкій пластиковій чашці. Її рука тремтіла, коли вона поклала її на тацю Ґрейс.
— Ура! — вигукнула Ґрейс.
Синтія не звернула ніякої уваги на вдячний вигук своєї доньки. Вона подивилася на мене й сказала:
— Це він.
— Синтіє.
— Це мій брат.
— Синтіє, візьми себе в руки, це не Тод.
— Я дуже добре придивилася до нього. Це він. Я так само переконана в тому, що то мій брат, як у тому, що Ґрейс сидить тут із нами.
Ґрейс підняла голову від свого морозива.
— Твій брат тут? — Вона справді здавалася зацікавленою. — Тод?
— Їж своє морозиво, — сказала Синтія.
— Я знаю, як його звали, — сказала Ґрейс. — А твого тата звали Клейтон, а твою матір — Патрисія.
Вона проторохтіла ці імена, так наче виконувала якусь вправу на уроці.
— Ґрейс! — сердито вигукнула Синтія.
Моє серце закалатало. Я відчув, що це може закінчитися дуже погано.
— Піду поговорю з ним, — сказала вона.
— Ти цього не зробиш, — мовив я. — Подумай, той чоловік ніяк не може бути Тодом. Задля всього святого, якби твій брат був живий і здоровий, якби він ходив до торговельного центру, якби привселюдно споживав китайський обід, невже ти думаєш, що він не дав би тобі про себе знати? І він помітив тебе також. Ти тут вельми точно наслідувала манери інспектора Клузо,[15] петляючи навколо нього, і твої наміри були до бісової матері очевидними. Це просто звичайний собі чоловік, може, й справді трохи схожий на твого брата. Ти підійдеш, заговориш до нього, так ніби він Тод, він буде приголомшений і невідомо як усе це закінчиться…
— Він іде геть, — сказала Синтія з панічним розпачем у голосі.
Я рвучко обернувся. Незнайомець був уже на ногах. Він востаннє обтер рота паперовою серветкою, зібгав її в руці й поклав на паперову тарілку. Він залишив свою тацю на місці, не поніс її до сміттєвого кошика й пішов у напрямку туалетів.
— Хто це, інспектор Клузо? — запитала Ґрейс.
— Ти не можеш піти за ним до нужника, — остеріг я Синтію.
Вона сиділа, мов заклякла, спостерігаючи, як незнайомець звернув у коридор, що вів до чоловічих і жіночих туалетів. Він повернеться звідти, і вона може його зачекати.
— Ти підеш до чоловічого туалету? — запитала Ґрейс у матері.
— Їж своє морозиво, — знову відказала їй Синтія.
Жінка в синьому жакеті, що сиділа за сусіднім столом, колупалася у своєму салаті, вдаючи, ніби вона нас не слухає.
Я зрозумів, що маю лише кілька секунд на те, щоб переконати Синтію не робити того, про що ми потім усі пожалкуємо.
— Пам’ятаєш, як ти мені сказала, коли ми тільки познайомилися, що постійно бачиш людей, які здаються тобі твоїми рідними?
— Скоро він знову з’явиться. Якщо звідти немає іншого виходу. Чи немає там іншого виходу, з того боку?
— Не думаю, — сказав я. — Ці почуття є для тебе цілком нормальними. Ти шукала рідних протягом усього свого подальшого життя. Пам’ятаю, кілька років тому я дивився передачу за участю Лері Кінґа,[16] і вони показували сюжет про чоловіка, чий син був убитий Симпсоном (здається, його прізвище було Ґолдмен), і він розповів Лері, що їхав в автомобілі й побачив, що хтось веде машину так, як водив її його син, і він погнався за тією машиною, щоб ближче роздивитися водія, тільки для того, аби переконатися, що то не його син, хоч і знав, що його син мертвий, знав, що шукати його немає ніякого сенсу…
15
Інспектор Жак Клузо — детектив, персонаж із телесеріалу Блейка Едвардса «Рожева Пантера».