Томас протяжно та тремтячи заскиглив та пірнув під ковдри у Вуховертчиному ліжку. Там він повзав, просувався та ліз, до поки, врешті-решт, не став абсолютно маленьким дуже пласким горбиком.
- Тобі не треба ховатися, — сказала йому Вуховертка. — Ми ж зробили те заклинання. Тепер вона не може заподіяти нам шкоду.
Але було ясно, що Томас зовсім не вірив у заклинання. Він залишався там, де був, не розмовляв та не поворухнувся навіть тоді, коли Вуховертка ткнула його. Вона зітхнула та сіла на ліжко, щоб побачити, що ж буде з тими черв’яками.
Десь через хвилину, образ Белли Яги вилетів з-під подушки та гепнувся на підлогу. Вуховертка побачила, що дві маленькі руки відпали. Вона підняла образ та спробувала встромити рученята назад. Вона спробувала встромити їх у декілька різних місць, але здавалося, що ніщо не могло їх утримати. Вуховертка зітхнула знову, так як зрозуміла, що Белла Яга якимось чином повністю знищила закляття.
Тоді прибули черв’яки. Вони з’явилися нізвідки, у великому згортку, що звивався, та впали на підлогу, біля ніг Вуховертки. Вуховертка висмикнула свої ноги з їхнього шляху та витріщилася на них. Здавалося, їх, щонайменше, було із сотню. Вони були розміром з дощових черв’яків і, як і обіцяла Белла Яга, вони були сині та фіолетові та дуже звивалися. Як зрозуміла Вуховертка, черв’яки звивалися, тому що не були щасливі на голій підлозі. Деякі з них намагалися звитися униз, крізь тріщини у дошках підлоги, щоб сховатися від денного світла.
- Наше заклинання працює, - сказала Вуховертка горбику, який був Томасом. — Черв’яки на підлозі, і не роблять нам жодної шкоди.
Горбик відмовлявся рухатися або говорити.
- Панікер[12]! — вигукнула Вуховертка. — Ти гірший за Заварного Крема.
Але, оскільки Томас все ще відмовлявся говорити чи вилазити, Вуховертка сиділа та думала про черв’яків. Вони зовсім її не турбували, як черв’яки. Але дещо турбувало її. Згодом вона зрозуміла що. Передбачалося, що черв’яки будуть у неї всередині. Якщо Белла Яга побачить, що, натомість, вони на підлозі, вона зрозуміє що Вуховертка та Томас зробили захисне заклинання. І тоді Белла Яга одразу його зруйнує.
Вуховертка роздумувала як приховати черв’яків. Єдине місце в кімнаті, де їх можна було б заховати, було усередині ліжка, але оскільки Томас дуже боявся черв’яків, це було б не добре. Але — Вуховертчині очі пробігли по викрутці, яка все ще стирчала у стіні. Отвір, який вона зробила, був як раз того розміру, щоб крізь нього просунути черв’яка. Белла Яга, здається, ніколи не підходила до ванної кімнати, тож черв’яки могли заповзти під килимок та заховатися там, поки Белла Яга не вирішить випустити Вуховертку. Тоді вона зможе покласти їх у відро та віднести у зарослий бур’янами сад, де вони будуть щасливішими.
Вуховертка піднялася та витягла викрутку зі стіни. Тоді вона взяла найближчого синього черв’яка, що звивався, та засунула його у отвір. Черв’як охоче поліз. Він дійсно ненавидів перебування на підлозі. Як тільки він проповз, Вуховертка взяла наступного, і наступного. Вона клала черв’яка за черв’яком, почуваючись так, ніби робить добру справу. Так кожний буде щасливішим, а Белла Яга ніколи не дізнається.
Вона згодувала отвору останнього черв’яка, коли Томас виліз з-під ковдри.
- Що ти робиш? — запитав він.
- Відсилаю черв’яків, щоб сховати у ванній кімнаті, - пояснила Вуховертка.
- Ні! — завив Томас та сховався під ковдру, як щур у водостічну трубу.
- Чесно, Заварний Крем, тобто Томас! — сказала Вуховертка, коли відпустила хвоста останнього черв’яка. — Ніхто не подумає…
Стіна стала розпеченою до червоного.
Вуховертка опинилась на іншій стороні кімнати, навіть швидше ніж Томас сховався у ліжку. За розпеченою стіною роздавалося гарчання, яке дуже швидко виросло у виття та рев. Вуховертка затулила вуха. Як тільки вона це зробила, більша частина стіни зникла і у тому місці пронісся Мандрагор. Він горів чорним вогнем і був вищим ніж коли-небудь. Його очі були червоними ямами люті. Темний вогонь лився назад, з його рогів на голові.
Вуховертка виявила, що присіла під ліжком, не знаючи як вона туди потрапила.
- Черв’яки! — заревів Мандрагор. — Я ДАМ ЇЙ ЧЕРВ’ЯКІВ!
З-під ліжка, Вуховертка бачила його величезні ступні, які, зараз, здавалося, мали кігті, та залишали ями, що диміли, на підлозі, де він пройшов крізь її спальню та крізь стіну, поряд із дверима. Ревіння та напруження заповнило повітря, там де він пронісся. Підглядаючи з того місця, де вона присіла, Вуховертка побачила лускаті лапи, щурячі хвости, вкриті слизом копита, рогові кінцівки крил та багато дивніших речей, що були частинами безлічі демоні, що слідували за Мандрагором. Вона не намагалася їх розгледіти. Насправді, деякі з них змусили її заховати обличчя в долонях.
12
В оригіналі вона каже «Scaredy-cat», що дослівно означає «лякливий кіт». Але в деяких англомовних країнах даним словом називають людину, яка лякається без причини. Зазвичай використовується по відношенню до дітей.