— І я так вважаю.
— ...і прояснює найпотаємніші закутки людського мозку.
Поліцейський Хуліо Гарсія в захваті.
— Подейкують, буцімто стародавні філософи — в Греції, в Римі, в Карфагені,— коли хотіли набратися якоїсь надприродної сили...
Раптом двері рвучко відчиняються, і струмінь холодного повітря обдає шинквас.
— Чортові двері!
— Привіт, сеньйоре Селестино!
Господар виправляє його. У всьому, що стосується звертань, Ортис дуже прискіпливий, незгірш за придворного церемоніймейстера:
— Друже Селестино.
— Гаразд, облишмо це на потім. Мартін сюди не заходив?
— Ні, відтоді він не заходив, мабуть, образився; повірте, мені теж прикро.
Пако стає спиною до поліцейського.
— Ось прочитайте.
Він дає Селестино складену газету.
— Тут, унизу.
Селестино повільно читає, супить брови.
— Кепські справи.
— Авжеж.
— Що ви збираєтесь робити?
— Не знаю. А ви як гадаєте? По-моєму, треба поговорити з його сестрою. Якби ж то вдалося відіслати його не пізніш як завтра до Барселони!
На вулиці Торріхоса в ямці під деревом конає собака. Його переїхало таксі. Собака вивалив язика, в його очах — благання. Кілька дітлахів копають його ногами. Два-три десятки людей байдуже спостерігають.
Донья Хесуса помічає Пуриту Бартоломе.
— Що тут скоїлося?
— Пусте, машина пса задавила.
— Бідолашний.
Донья Хесуса бере Пуриту за руку.
— Чула про Мартіна?
— Ні, а що сталося?
— Ось послухай.
Донья Хесуса читає Пуриті кілька рядків з газети.
— Що ж тепер буде?
— Не знаю, люба, боюся, що нічого доброго. Ти його бачила?
— Ні, більше не бачила.
До юрби наближаються сміттярі, вони хапають конаючого пса за задні лапи і кидають у візок. Собака відчайдушно виє від болю. Юрба ще якусь мить дивиться на сміттярів, а тоді розходиться. Кожен іде своєю дорогою. Можливо, серед цих людей є нічим не прикметний хлопчик, котрому подобається дивитися, як мучиться собака, і ледь помітна посмішка відбивається на його личку...
Вентура Агуадо розмовляє по телефону з Хулітою, своєю дівчиною.
— Що? Просто зараз?
— Так, люба, просто зараз. За півгодини я буду на станції метро «Більбао», дивись, не спізнися.
— Ні, ні, не турбуйся. Бувай.
— Бувай, поцілуй мене.
— Цілую, дорогенький.
За півгодини біля станції метро «Більбао» Вентура зустрічається з Хулітою, котра вже чекає на нього. Дівчину забирає цікавість, ба навіть невиразна тривога. Що могло статися?
— Давно чекаєш?
— Ні, ще й п’яти хвилин немає. Що сталося?
— Зараз скажу, тільки спершу зайдімо сюди.
Вони заходять до якоїсь пивнички й сідають за стіл у віддаленому темному закутку.
— Ось читай.
Вентура запалює сірника, щоб дівчина могла читати.
— Ну й ускочив твій приятель у халепу!
— Саме тому я тобі зателефонував.
Хуліта замислюється.
— Що ж він тепер робитиме?
— Не знаю, я його не бачив.
Дівчина бере хлопця за руку й глибоко затягується.
— Біда та й годі.
— Так, до худого собаки всі блохи чіпляються... Я подумав, добре було б, якби ти навідала його сестру, вона живе на вулиці Ібіси.
— Але ж я з нею не знайома!
— Байдуже, скажеш, що ти від мене. Варто поїхати просто зараз. У тебе є гроші?
— Ні.
— Ось тобі два дуро. Візьми таксі туди й назад — що швидше ми це зробимо, то краще. Треба його десь сховати, іншого виходу немає.
— Так, але... Ми самі не вскочимо в халепу?
— Не знаю, але іншого виходу немає. Якщо Мартін побачить, що всі відвернулися від нього, то може накоїти дурниць.
— Гаразд, як хочеш.
— Ну, то йди.
— Який номер будинку?
— Не знаю, якщо підніматися вулицею Нарваеса з лівого боку, то це на розі другої вулиці, що її перетинає,— назви я не пам’ятаю. Дім стоїть на протилежному, парному боці, одразу за перехрестям. Її чоловіка звати Гонсалесом, Роберто Гонсалесом.
— Ти чекатимеш на мене тут?
— Так, лише забіжу до одного приятеля — він дуже впливова людина, а за півгодини знову буду тут.
Сеньйор Рамон розмовляє з доном Роберто, котрий не пішов на службу — відпросився по телефону в свого шефа:
— Це дуже нагальна справа, доне Хосе, запевняє вас — дуже нагальна і неприємна. Самі знаєте, я ніколи не відпрошуюся з роботи без поважної причини. Йдеться про сімейну справу.
— Гаразд, можете не приходити, я скажу Діасові, щоб він наглянув за вашим відділом.