Точно помітить. Пальці Фабера міцно схопили рукоятку стилета. Старий не підводив напівзаплющених очей від підлоги, аж поки не дійшов до вимикача. Тут шпигун ледь його не вбив, але вчасно побачив, як дід обмацує стіну. Чоловік практично спав і нічого не бачив.
Світло згасло, і за мить старий влаштувався на своєму ліжку. Фабер знову почав дихати.
На третьому поверсі були лише одні двері. Фабер легенько їх штовхнув — зачинено. Він дістав з кишені ще один інструмент. Бачок унітаза й досі гучно набирав воду, вдало приховуючи звуки відмикання замка. Двері відчинилися, і Фабер уважно прислухався.
Почулося глибоке спокійне дихання. Голка зробив крок усередину. Юнак спав в іншому кінці кімнати, у кутку. Стояла абсолютна темрява, тому агент обережно намацував повітря перед тим, як ступити крок, аж поки не дійшов до ліжка.
У лівій руці Фабер тримав ліхтарик, а стилет лежав у рукаві. Права рука шпигуна залишалася вільною. Спалахнуло світло ліхтарика й Фабер міцно вхопив хлопця за горло.
Юнак миттєво розплющив перелякані очі, але не міг вимовити ані звуку. Фабер осідлав молодого агента, не відпускаючи його горла, та прошепотів:
— Розділ тринадцятий із Книги Царств.
Рука Фабера трошечки послабила хватку, щоб горе-агент міг відповісти.
— Ви! — вимовив парубок, примруживши очі, в які бив яскравий промінь ліхтарика, та спробував розгледіти обличчя свого гостя. Його шия звільнилася, і він негайно її потер.
— Лежи спокійно, — попередив його Фабер. Лівою рукою досвідчений шпигун тримав ліхтарика, а в праву взяв стилет.
— Дайте мені підвестися.
— Буде краще, якщо ти залишишся лежати — так від тебе менше шкоди.
— Якої ще шкоди?
— За тобою стежили від самої Лестер-сквер. Я теж пройшов слідом за тобою аж до цього будинку. Вони не спускають очей із цієї будівлі. Хіба я можу тобі довіряти?
— Господи, мені так прикро.
— Це вони тебе прислали?
— Я маю передати повідомлення особисто. Це накази від самого фюрера, — хлопець запнувся, вимовивши останнє слово.
— То передавай свої накази.
— Мені... треба пересвідчитися, що це ви.
— І як же ти маєш у цьому пересвідчитися?
— Покажіть своє обличчя.
Фабер на мить замислився, а потім швидко блимнув на себе ліхтариком.
— Ну що? Задоволений?
— Die Nadel, — видихнув юнак.
— А ти хто такий?
— Майор Фрідріх Кальдор до ваших послуг, сер.
— Так що, мені звертатися до тебе «сер»?
— О, ні-ні, вас двічі підвищили, поки ви були на завданні, тож ви тепер підполковник.
— Їм там у Гамбурзі що, нічого робити?
— Хіба це недобре?
— Добре було б, якби я міг повернутися та призначити майора фон Брауна чистити нужники.
— Сер, можна мені тепер підвестися?
— Звісно ж ні. А ну як справжній майор Кальдор зараз відпочиває у Вандсворті, а замість нього якийсь англієць, котрий тільки й чекає, щоб подати сигнал своїм друзям у будинку навпроти?
— Згоден.
— То що там за накази від самого Гітлера?
— Сер, Рейх вважає, що цього року відбудеться вторгнення у Францію.
— Геніально. Далі?
— Є інформація, що генерал Паттон збирає Першу армійську групу США на сході Англії. Якщо це і є сили для наступу, то атака відбуватиметься через Па-де-Кале.
— Логічно, але я не бачив жодних ознак, що війська генерала Паттона перебувають тут.
— У верхніх ешелонах влади теж є певні сумніви, але астролог фюрера...
— Хто?
— Так, сер, у фюрера є астролог. Він каже, що треба готуватися до наступу в Нормандії.
— Господи, там що, усе настільки безнадійно?
— У нього багато і більш земних радників. Я думаю, він сам вважає, що генерали помиляються, але не має ніяких аргументів, тому використовує астролога як привід.
— Цього я й боявся, — зітхнув Фабер. — Продовжуй.
— Ваше завдання — оцінити сили війська Паттона: кількість солдатів, артилерії, повітряних суден.
— Я знаю, з чого складаються сили військ, дякую.
— Звісно ж, — запнувся юнак. — Пробачте, мені наказали підкреслити важливість цієї місії, сер.
— Ну, ти вже впорався. Скажи мені ось що: наскільки все погано в Берліні?