Найголовніша заборона, на якій акцентував інструктор, була сформульована так: «Забороняється вживати внутрішньо час, акумульований у промисловому хрономаті! Пам'ятайте: темпоральний гібрид куроподібних і homo sapience — так званий куропітек — є нежиттєздатним!»
— А як це «внутрішньо вживати» час? — зацікавився Боло.
— Забраний у яйцепродукту час акумулюється у сервері хрономата, — пожвавився інспектор. — За день працівник у середньому модифікує до тисячі яєць. Залежно від темпу вашої роботи зібраний запас часу може становити від ста десяти до ста п'ятдесяти курячих років. Я наголошую: ку-ря-чих! Цей час для людини непридатний. Його після кожної робочої зміни утилізує старший майстер-модифікатор. Тобто зливає у спеціальні контейнери. До речі, цей самий майстер за обсягом заряду вашого хрономата задокументує рівень вашого виконання виробничої норми. Усе зрозуміло?
Боло мовчав. Боло не знав, що означає «гібрид», та й не лише це, але спитати не наважився. Свідомість Боло і без того була перевантажена новою інформацією. Боло взяв запропоновану інструктором кулькову ручку і по-дитячому, із симпатичними бароковими завитками, розписався в інструкції про техбезпеку. Інструктор придивився до підпису, зміряв Боло гострим поглядом й енергійно потис руку нового працівника.
Увійшовши до цеху, Боло привітався з усіма, як того вчила мати, але ніхто з темпомодифікаторів йому не відповів. Можливо, шум завадив розчути його звертання. Боло пішов повз ряд паралельних конвеєрів, над якими схилилися майстри із хрономатами в руках. Яйця безперервно лускали, шкаралуща розліталася навсібіч. На обличчя модифікаторів були насунуті спеціальні прозорі заборола, схожі на ті, які носять зварювальники. Заборола лисніли патьоками білків і жовтків. Виробничий шум нагадував метеоризм гігантського кишківника.
До Боло підскочив старший майстер-модифікатор і підвів його до конвеєра, за яким ніхто не стояв. «Тут буду я», — здогадався Боло. На тросику висів хрономат. Боло взяв його до рук без особливого остраху.
— Починаєш зміну із запізненням на дві години. Якщо піднатужишся, наздоженеш норму, — поплескав його по плечі старший майстер і без попередження запустив конвеєр.
Поповзла гумова доріжка. Перші два яйця, що вискочили з подавача, Боло пропустив через розгубленість. У третє він поцілив, отримавши в обличчя бризки жовтка. Четверте проґавив, поки насував забороло. П'яте звалилося з конвеєра само. Шосте Боло пропустив, бо рефлекторно потягнувся, щоб зловити п'яте. Сьоме Боло розчавив дулом хрономата, забувши натиснути на курок. Восьме Боло модифікував, але задивився на різаки, які стинали готовому курчаті голову, тому втратив дев'яте. Боло вирішив більше на різаки не дивитися. Десяте виповзло з подавача вже розбите, і Боло завмер, не наважуючись нічого з ним учинити. Одинадцяте Боло модифікував успішно. Дванадцяте успішно. Тринадцяте. Чотирнадцяте. П'ятнадцяте. Шістнадцяте. Сімнадцяте…
Робота закипіла. Боло нарешті знайшов ритм. Він дослухався до звуків своєї діяльності, як до притягальної і водночас потворної музики: лусь-чпок-хрясь, лусь-чпок-хрясь, лусь-чпок-хрясь. Боло повеселішав.
Перед самою перервою на обід у цеху зникло світло. Конвеєри застигли. Старший модифікатор, лаючись у трубку, викликав електриків, а цеховим трудягам скомандував іти їсти. Боло любив їсти, і настрій у нього став просто врочистий. Без шоломів і заборол майстри стали більше схожі на людей, ніж на глухонімих роботів, і Боло приязно поглядав на них. Поки у їдальні кухарки розставляли перед робітниками миски, один з майстрів — Катон — затіяв цілу комедію. Він умудрився відчепити свій робочий хрономат від запобіжного тросика при конвеєрі і виніс інструмент із цеху. Катон добув з кишені яйце і тут таки модифікував його на втіху всім присутнім. Жирне курча побігло поміж рядами столів. Чоловіки узялися його ловити. Курча заквоктало. Заверещали кухарки.
Модифікатори гиготіли, як діти, аж доки хтось із коридору не крикнув, що старший майстер уже йде до їдальні. Тоді Катон притис курча до підлоги, клацнув на хрономаті режимним перемикачем і приставив інструмент до тільця бройлера. Курча блискавично перетворилося на яйце, остаточно унеможлививши людську дискусію про первинність яйця/курки. Коли старший майстер постав на порозі їдальні, хрономат і яєчко вже зникли у кишенях Катона. Про дрібний дебош свідчили лише кілька пір'їн на брудній підлозі.