Я писав роман понад рік, і це виявилося неймовірно важко — бо довелося провести цей час серед демонів жахливого поселення Буськів Сад. Іноді було просто нестерпно. Тому я дякую всім, хто весь цей час не просто терпів мої порожні очі, а й допоміг якнайшвидше вийти з того пекла.
Ти можеш зазирнути крізь віконце літератури у світ темряви. Але просто зазирнути — це не про роман Ілларіона Павлюка, який веде до розгадки таємниці злочину не по колу, як у класичних романах Noir, — а по спіралі. Яка врешті-решт виявиться стрічкою Мьобіуса, що з’єднує кінець і початок усього. Я заздрю тобі, читачу, ти лише на початку великої подорожі та справжньої літературної насолоди.
Прямо бачу, як Стівен Кінг за ломберним столиком викликає дух Миколи Гоголя. І як той являється, заганяє його у п’ятикутник і цілий рік щодня змушує разом писати «Пітьму». А, ні, то Ілларіон Павлюк. Це він захопив обох і у Гоголя перейняв «любов до мови й відчуття слова», а у Кінга — неймовірний жах і тонну мурашок, якими щосторінки притрушує шкіру читача абсолютно божевільного сюжету.
Книга must read для любителів загадок та містичного присмаку у сюжеті. Це моє перше знайомство з Ілларіоном як письменником, проте саме його роман вважатиму для себе «відкриттям року». Майстерне поєднання сучасної буденності, життєвої драми і детективних пригод. Потужний та довершений твір. Вважаю, це та книжка, яку просто необхідно мати в домашній бібліотеці.
Браво, Ілларіоне!