«Так», — сказала вона.
«Війна скінчилася», — відповів він.
«Бобе, — раптом проказала вона, — ти певен, що маєш іти на роботу?»
Він безпорадно всміхнувся.
«А як інакше? — відповів. — Нам же треба щось їсти».
«Я знаю, та все ж…»
Він потягся до неї через стіл, відчувши, яка в неї холодна рука.
«Люба, зі мною все буде гаразд», — промовив він.
«І ти думаєш, що варто відправити Кеті до школи?»
«Думаю, що так, — відповів він. — Якщо органи охорони здоров’я не закривають школи, я не бачу сенсу тримати її вдома. Вона не хвора».
«Але в школі повно дітей».
«Усе ж краще відпустити її», — сказав він.
З її горла вирвався здушений звук. Потім вона сказала: «Добре. Якщо ти вже так певен».
«Ще щось, поки я не пішов?» — спитав він.
Вона захитала головою.
«Залишайся сьогодні вдома, — сказав він їй, — не вилазь із ліжка».
«Домовилися, — відповіла вона. — Як тільки відправлю Кеті до школи».
Він погладив її руку. Знадвору почувся автомобільний гудок. Він допив каву й пішов до ванни прополоскати рот. Потім дістав свою куртку з шафи й надягнув її.
«Бувай, люба, — сказав, цілуючи її в щоку. — Відпочинь сьогодні».
«Бувай, — відповіла вона. — Будь обережним».
Він ішов повз газон, скрегочучи зубами через пилюку, що досі витала в повітрі. Ідучи, він відчував її нюхом — сухе, лоскотливе відчуття в ніздрях.
«Доброго ранку», — сказав він, залазячи до авто й зачиняючи за собою двері.
«Доброго ранку», — привітався Бен Кортман.
«Дистилюється з Allium sativum[24], з роду Лілейних[25], до якого належать часник, порей, цибуля, кущівка[26] та цибуля-сіянка[27]. Має блідий колір та різкий запах, містить ряд алілсульфідів. Хімічний склад: вода 64,6 %; білки 6,8 %; жири 0,1 %; вуглеводи 26,3 %; волокно 0,8 %; решта 1,4 %».
Ось де ти. Він струсив у правій руці одну з рожевих жорстких головок. Уже сім місяців, як він виготовляв із них пахуче намисто, розвішуючи його надворі, не маючи ані найменшої гадки, чому воно відлякує вампірів. Настав час це виправити.
Він поклав головку на виступ раковини. Порей, цибуля, кущівка та цибуля-сіянка. Чи матимуть вони той же ефект, що й часник? Якщо так, то він почуватиметься справжнім телепнем, милями нишпорячи в пошуках часнику, коли цибуля є ледь не всюди.
Великим різницьким ножем він потовк головку на кашку, вдихнувши носом їдкий запах часнику.
Гаразд, і що ж тепер? Спроби пригадати щось корисне виявилися марними: на думку приходили лише постійні розмови про комах-переносників та вірус, але розгадка крилася в чомусь іншому. Він був переконаний у цьому.
Утім, минуле принесло з собою дещо інше — біль. Кожне згадане слово було неначе ніж, яким крутили в рані. Кожна згадка про неї лише ятрила старі болі. Пора вже було припинити. Заплющивши очі та міцно стиснувши кулаки, повний розпачу, він намагався змиритися з теперішнім, яким воно вже є, та перестати тужити за втраченим минулим. Але тільки непомірні кількості випитого алкоголю зводили нанівець усе його самокопання, відганяючи нестерпний смуток пригадування.
Він зосередив погляд. «Що ж, хай йому біс, — проказав він до себе, — зроби вже щось!»
Знову поглянув на текст: вода — чи могла це бути вона? Ні, це сміховинно: усе містить воду. Білки? Ні. Жири? Ні. Вуглеводи? Ні. Волокно? Ні. Що ж тоді? «Характерний запах та смак часнику пов’язані з істотним умістом олії, що становить 0,2 % усієї маси рослини і складається переважно з алілсульфідів та алілізотіоціанату[28]».
Можливо, відповідь криється саме в цьому.
Знову ж, із книжки: «Алілсульфід можна отримати шляхом нагрівання гірчичної олії та сульфіду калію до температури сто градусів».
Він завалився в крісло у вітальні. Сповнений відрази подих, від якого він здригнувся всім тілом, вирвався з грудей. І де мені, чорт забирай, дістати гірчичну олію та сульфід калію? А все необхідне обладнання?
«Розкішно, — поскаржився він до себе. — Не встиг зробити крок, а все вже пішло шкереберть».
Він гидливо підвівся й попрямував до бару. Наповнивши склянку наполовину, він умить відсунув пляшку. Ні, Боже, він не мав жодного наміру блукати потемки, повільно ведучи безмозке, безплідне існування, допоки його не заберуть старість чи випадок. Або він знайде розв’язання цієї ситуації, або пішло воно все, включно з життям.
Він перевірив власний годинник: десята двадцять ранку, часу ще вдосталь. Рішуче попрямував до передпокою, де взявся перевіряти телефонні довідники. Було одне місце в Інґлвуді.
27
У творі вказані рослини зараховано до роду Лілейних, але така класифікація є застарілою, тепер вони належать до окремого роду Цибулеві (