Роберт Невілл поглянув на нових жителів Землі. Він знав, що чужий поміж них; знав, що для них він, як і вампіри, є прокляттям і темним жахом, який належить знищити. І раптом на думку спала ідея, що потішила його, навіть попри біль.
Сміх, який зривався в кашель, заповнив його горло. Він розвернувся та прихилився до стіни, ковтаючи пігулки. Повне коло, думав він, поки смертний сон розповзався його кінцівками. Повне коло. Новий жах, породжений смертю, новий забобон закрадається в неприступну фортецю вічності.
Я — легенда.