До смерті і довше
Ті сходи, дерева, камені малюю собі.
Як шкода, ніхто ще ніколи сюда не ходив!
Із моря, із крові, із солі ти вийшов один.
Під сонцем і небом літаєш, як проклятий син.
Фарбуєш на чорно і біло свої слова,
Ніколи нічого не маєш — то твоє життя...
Літаєш собі — літай,
До смерті і довше.
Нікого тут не шукай,
Хто був, той пішов вже...
Високо собі літай,
До смерті і довше.
Нікого не піднімай —
Ніхто вже не схоче...
А знизу наскоро між нами мурують стіну,
Я хтів би з тобою так само і, може, піду.
Літаєш собі — літай,
До смерті і довше.
Нікого тут не шукай,
Хто був, той пішов вже...
Високо собі літай,
До смерті і довше.
Нікого не піднімай —
Ніхто вже не схоче...
Духи
Я хочу бути твоїми духами
І затікати — там, де не пускала нікого до мене.
Я хочу бути твоїми думками
І прочитати — то, що не сказала ніколи словами.
Я — грішний син свої мами,
П'яний гріхами.
Я — грішний дух свого тіла,
Спалюю крила...
Я хочу бути твоїми слідами
І заходити — там, де ти ховаєш свої очі.
Я хочу бути твоїм власним небом,
Я хочу бути близько біля тебе, як повітря.
Я — грішний син свої мами,
П'яний гріхами.
Я — грішний дух свого тіла,
Спалюю крила...
Я хочу бути твоїми духами,
Твоїми духами...
Так, то я,
Я хочу бути духами...
Душа і плоть
Біль відчаю хвилею котиться зверху,
Кидає на вітер нетлінні слова.
На трупах стою і очікую смерті.
О Боже! Я бачу кусок кістяка.
Розплаяна плоть в неземному конверті
Летить у безвихідь, зникає в пітьмі.
Я знову у фальші думок круговерті —
Очікую Бога, а топлюсь в багні.
Засмоктують сохлі мої почуття,
Страхіттями живлять вже мертву ідею.
Душа відлітає кудись в небуття,
А плоть...
Душа відлітає кудись в небуття,
А плоть...
Плоть вже розклалася, злившись з землею.
Злившись з землею...
З Новим роком
Цілий рік його чекали, і коли вже зима
Понакрила білим снігом і приспала поля,
Позаносила ялинки нам до хати живі,
Ми наїлися цукерок і бажаєм собі...
Щоби в наші теплі хати не заходив мороз,
Щоби наше добре серце не хворіло на зло,
Щоби в космос полетіли всі космічні літаки,
Скрябін хоче всім добра...
З Новим роком!
А ми зустрінем Новий рік і понап'ємося вина,
Будем голосно стріляти, але то не війна.
Самі ліпші подарунки подарує нам життя,
Самі ліпші побажання попридумуй собі сам...
Щоби в наші теплі хати не заходив мороз,
Щоби наше добре серце не хворіло на зло,
Щоби з космосу вернулися космічні літаки,
Скрябін хоче всім добра...
З Новим роком!
Щоби в наші теплі хати не заходив мороз...
З Новим роком!
Щоби наше добре серце не хворіло на зло...
З Новим роком!
Щоби в космос полетіли всі космічні літаки
З Новим роком!
Щоби з космосу вернулися космічні літаки..
Скрябін хоче всім добра...
З Новим роком!
Загублений рай
До себе в хату входиш через вікно,
Напам'ять знаєш це недобре кіно.
Читаєш ти газети, тихо кричиш,
Тобі не треба ніц, хіба коли спиш.
Холодні сльози свої не витирай
І мову риб ніколи не забувай...
Нікого злого ти сюда не пускай —
В загублений рай!
Ті свої сни нікому не віддавай
І всьо, що маєш, ти від них заховай...
Вони всі хочуть зла, ти скоро тікай —
В загублений рай!
І знов хтось брудний залізає на трон,
Слюною з рота плює в твоє вікно...
То параноя тихо косить всіх нас,
А голі стіни в хаті слухають джаз...
А голі стіни в хаті слухають джаз...
А голі стіни в хаті слухають джаз...
А голі стіни в хаті слухають джаз...
А голі стіни в хаті слухають джаз...
Зламані крила
Десь там, глибоко в тобі,
Тіло, сковане льодом,
Просить, а ти не чуєш,
Сонце сама замуруєш над ним.
Десь там по коридорах
Ходиш, втоплена в сором,
Плачеш, ніхто не знає,
Де ти — сон заховає твій біль.
Мала в руках і об землю розбила,
Було так близько — не долетіла,
Кинула вниз свої зламані крила...
Десь там, на краю міста,
Темно, розбиті вікна,
Холод на вухо скаже —
Потім жити не страшно.
Попелом страху очі закрила,
Голосу тіла чути не вміла,
Світло закрили зламані крила...
Змучений
(Я не маю сил)
Голосом людей,
Стуками дверей,
Десь поїхав ліфт —
Я змучений...
Запахом рослий,
Звуками тварин,
Пиво, як вода —
Я змучений...
Я не маю сил,
Я не маю сил,
Ще десь треба йти,
А я не маю сил...
Скільки днів робив
Сам не знаю що,
Я вже як дурний —
Я змучений...
Хворий кожен день,
Хворий кожну ніч,
Бачу твої сни —
Я змучений...
І буде так
Я п'ю молоко і заїдаю хлібом,
А збоку мій кіт миє руки з милом.
І добре є нам, нема що говорити,
Закрийте вікно, щоб мух не напустити.
І буде так цілий час...
І буде так цілий час...
Я люблю твій дім, я люблю твої ноги,
Вдихаю той дим, що вижити поможе.
Три рази на день мию свої зуби,
Я, може, дурний, складаю всьо до купи.
І буде так цілий час...
І буде так цілий час...
І так то вже є
Не надіявся я на це, так то вже є.
То був хтось, кого я знав і міг зрозуміти.
Не знаю, що тепер зробити,
Не знаю, ким ти є тепер.
То, що говориш, звучить так,
Що відчуваю я знов когось чужого.
Не знаю, з чого почати,
І не хочу того знову почути.
Не вірю вже...
Це тільки знаю, чув це вже все раніше —
І не вірю вже...