Хочеться для нього стати повітрям нестерпно грайливим та до непритомності приємним
Хочу аби він божеволів коли я для нього роздягаюсь
Коли віддаю своє тіло і душу
Коли так вперто кепкую над його віком
(І зморшками навколо очей коли він посміхається)
І мабуть кожен із вас запитав би чому я поруч з ним ?
В мене від його посмішки тихокардією сердце б’ється
Для мене робити його щасливим здається скоро стане сенсом життя
Я обожнюю в ньому кожен міліметр не ідеальної душі та тіла
Кожну родимку та кожен не завжди вдалий жарт
І всі його звершення і падіння
Інколи навіть ніяковіння
Тому шо він ..
Моя радість
Моя душа
Моя слабкість / залежність /свобода
За яку я дякую Богу
• Я стала гірка
В мені війна
Ти моя ціль
Пройти тисячі миль
Зустріти сотні очей
Почути десятки "ні"
Тисячі "але"
Плювати на ваші поради
в серці "total yes!"
Б'ється наче титанове
Віками вироще "слухай тільки себе"
Я вперта наче пів планети баранів
/Без "табу" та "але"
Забираю все, що моє /
Якщо я хочу -
Тоді ти мій
До мізків кісток -
Емоції, голод, душа оголена … б'ється током
В тобі проростаю
Спокоєм та тишею
Пускаю коріння гармонії
В твоє серце
Я та з якою ти завоюєш більше аніж планету
• Іноді до щему
До судом
Та смутку
Твої слова як мікроби руйнують колоборації руху
Не надто найні сходи
І з тобою не вгору а тільки з глузду
Наркотична залежність
Червоні губи
Ти цілував її тіло
Вона твої руки
Чорноволосе довгоноге стерво
І худі бліді руки
Вона танцювала перед тобою
Без сорому
Сідала на руки
Ти відчував її голод
Маленькі сідниці та силіконові груди
А вона пригала наче та сука
От тільки не через твій розум
А через кількість в твоїх кешенях валюти
• І як дивитися в твої очі
Нахабні та хитрі
Я стою перед тобою за два кроки
А ми не бачились два роки
Незмінився
Не голений
В тому ж светрі чорному
Який я терпіти не можу
А ноги трусяться
Серце судомить
Як у тебе при першій зустрічі
Пам’ятаєш ?
Хм, та про що я ?
Я писала тобі
І навіть не вірші
Я писала листи і романи
Дві книги без імені
Всі листи без адресу
Два кроки від мене
Хто ти ?
Чи ти знову двійник ?
Чи копія ?
Хто тебе обіймає
І чи спиш ти з іншою
Хто заварює каву зранку
І чи пам’ятаєш ти мене
Я так довго чекала зустрічі
Що втратила всі слова і зупинила час
…ти підходиш до мене
Відчуваю мій рідний
І знову все по сценарію
Ми не закриємо вікна
Нехай всі чують
Як я вигинаюсь ламаюсь
Божеволію та німію
Нехай судомить тіло
Ти більше не повернешся
Так буває другий раз випадковість
Не притискай мене до стін
Не цілуй обличчя і руки
Я ненавиджу твій светр
Ти мною маніпулюєш
Рахую твої родинки
Цілую груди
Знущаюсь як можу
Хоча ти це називаєш блаженством
• АКОРДИ МЕРЛІН МОНРО
вона- богема, ікона стилю.
найсолодша і найсмачніша спокусниця.
і коли вона така гаряча, ніби з воску бліда
і гладка мов шовк, у мереживному бікіні
стоїть перед тобою ти божеволієш, стаєш
розгубленим немов паралізованим.
тіні падають світлом по бюсту і спускаються до її соковитих сідниць…вона посміхається та грає поглядом …наче вираховує секунди до вибуху
ти ніколи не бачив таку доступну недоступність
а вона ніколи не
повертається до тих від кого вирішила
піти.
залишити : пам'ять і поруч записку
з контуром її полуничних губ- це так
напрочут фатально й невинно, що
аплодисменти вириваються не тільки
з переповненого залу, а й з закулісся.
вона ідеалізована. спокусна. мерлін монро.
• надто довго та надто холодно
ми бачились двічі на рік
розмовляли тричі в місяць
мені до божевілля добре в твоїх обіймах
наче в покер граємо
і все частіше блефуємо
по різних містах розкидано
засинаємо на двох ліжках
ми з тобою нічого не ділимо
навіть сумління
хоча воно у нас двох не чисте
я б не сиділа навпроти як би ти не захотів
та ти б не обіймав моє тіло як би я не опинилась поряд
тисячі рішень та ти безпроіграшний
з тобою не те що б вічність
з тобою до втрати пульсу прожити життя хочу
• Треба принити бути дурним дівчиськом
Бо попереду так багато
Та як вірити в щасливе майбутнє
Коли поруч холодна подушка
А його обійми не зігрівали моє тіло
Чорт забирай скільки днів/місяців
Як переступити через себе
Викинути всі театральні квитки