Забути всі моменти
Всі слова які були сказані таємно
Та як жити без нього
Без його поцілунків
Без його «ти можеш, маленька!»
Та як іти не озираючись
Знаючи що там попереду його не має
Як засинати/прокидатись/приймати душ/снідати
Коли в цих стінах більше не має його мужнього голосу
Коли приглушене світло нагадує всі інтимні історії
Коли на робочому столі його нотатки
А на стінах наші фотографії
І навіть холодильник нагадує про наші дедлайни
Нездійснені подорожі /мрії/покупки
Як жити без нього коли живеш ним
• Ти знаєш, це напевне я стала інша
У мене більше не має звички тобі довіряти
І камінь на серці який я носила
Давно захований у шухляду
В мене в душі як ніколи чисто
І не тривожать ночами примари
Я посміхаюсь
не від того що треба і не від того що мама завжди казала:
Щоб не було посміхайся, бо ж сила твоя у тобі
Я посміхаюсь бо не має більше страху
Що ділить серце наче кратер на вірність і на страту
Знаєш, я навчилась долати труднощі
Бути самовпевненою в кожній дрібниці
Все так як ти хотів
Без нарікань і репризів
От тільки одна єдина проблема
Ти став чужим
І мені не потрібним
• Без пояснень
Зібрати речі і закрити двері
Переїхати в іншу країну
Завести нових знайомств
Снідати в нових місцях
Припинити пити так багато кави
І частіше слухати Баха
Я плутаю знайомих з друзями
Тому у мене їх так багато
Не питай "хто я?"
Бо від недавна п'ю замість вина бурбон
І приходжу до дому на світанку
Я полюбила ранки
Ночі без твоїх обіймів лишені сенсу
Читаю Ремарка іноді Ахматову
Коли я поїхала всі дні зійшлись в одне суцільне безперервне пекло
Будь поруч будь-ласка
Божеволію і проклинаю себе
Бог ти в цих кімнатах ?
Чуєш як серце б'ється наче його розірвали нігтями по живому
Стікає кров'ю
Все віддам аби бути з ним
І якби я була дурним дівчиськом що кидається словами
То йому було б простіше
Я скоро повернусь мій рідний
За п’ятнадцять хвилин четверта
• Я люблю життя у всіх проявах страху й гордості
В всіх поривання пристрасті
У нічних дзвінках
За безметежність та хаос
За втрату рівноваги
І посмішку прохожих
За всі відвертості
За те що поруч рідні
Я так люблю
Й невимовити все словами
Як тихо сонце сходить і заходить
А ці карамелізовані вершкові хмари
І перші кроки
І слово «мама»
І так багато мрій
Ще більше звершень
Та ти мій юний друже
В своїх передчуттях прекрасного
З шаленими очима і полум’ям в душі
Не розтрачуй себе на пусті обіцянки
Не женись за грошима їх вистачить всім
Навчись зупинятись та прислухатись до вітру/серця
Навчись бачити більше аніж буденність
Відчувати кожен дотик
І постіль холодну
І вечір танільний
Не ускладнюй життя
Це вже зробили до тебе
• Будь ти небом у долонях я б в тобі розчинилася
Тихо та ніжно в твоїх обіймах моя мрійливість притаїлась
До грані абстракції
До типових побачень
Та все ж таких таємних та таких бажаних
Що серце з швидкістю метеорита б'ється й долоні пітніють
Будь ти поруч зараз я б тобі розповіла де розпочинається хтивисть
Чому люди не вміютнь кохати й бояться віддаватись/вірити/бути відданими
Та як говорити серцем відкидаючи всі інші закони
Будь ти вітром я б з тобою летіла
Довіряючи душу і тіло
Будучи сміливою й сильною
Твоєю та вірною
З любов'ю що не рушиться від громів та блискавок
Ти моє єдине бажання
До тремтіння
до спраги до сніданків
У Римі поблизу Колізея
До прощальних обіймів
Тих що повертають
Будь ти сонцем я б з тобою горіла
Назавжди стаючи твоєю безцінною
До нестями з тобою
Твоєю рідною
• Слухай серцем і тільки так
Надто багато в спину зітхань
«ти не достойний»
«не зможеш»
«не вмієш»
Та впертість інколи твій єдиний козир
І з вірою в серці підкорюєш Антарктиду
Не слухай тих хто роздає поради
Як хліб на виборах нового президента
Чергова пастка і пусті обіцянки
Комусь три мільярда а тобі яду бажано з корвалолом в один станкан
Можеш назвати купаж
Із брехні і сердечної болі
Життя… хтось сказав маскарад
А я думаю шо божевільня навпроти роддому
І все б то здається дзеркально просто
До нас все придумано
Хоча ні
Треба з повітря роздути полум’я
І трохи жалю бажано про те що було століття тому
Трохи дурдом
Трохи уже маскарад
Та слухай серцем тільки так
• І хто ти такий скажи
В тобі так багато брехні