Но він, по-відіму, вагався – й тоді Налєвінська бере й дімонстрірує всьому міру вонючі п’ятна сперми його й дає слухати тіліфонні записі їх разговорів секса. Той мало не з катушок. А вони:
– Тобі ще мало? Ти хочеш, щьоб ми показали всьому міру восімнадцять місяців усіх ваших сексів, записаних на відіопльонки? Як оце було зо міністіром юсьтиції Росії Ковальом? Ти етого добиваєсься? А давай поспорим, що відіопірати за день по всьому міру разтиражують і це буде самоінтересний телесеріал? Шо ми на йому одному заробимо міліарди доларів. Но ето набагато меньше, аніж ми заробимо на новій міровій війні! Так шо напинай її, доки не пізно.
Отак дєйствують, хто цього не зна.
Й і одновремьонно начинають ввергать Бздєльцина через Кіряєнка в ничуваний фінансовий кризіс. Той в паніки:
– Одкуда?
– А одтуда, – кажуть вони йому, – шо давай бистрінько начинай убивати в Дирбенті, як це заповідав Нотердамус, самоглавного мусульманського вождя їхньой віри. А не то, ти весь з молотка зараз підеш за долги.
Шо він навіть знову взяв і розв’язав. Бо не знає, запойний, що вже сто двадцять штук ракет знаходяцьця в путі до арабських стран востока, які й духом не подозрівають, що оце зараз їх почнуть бонбити за через якуюсь прошмандовку-практікантку. І це все проізошло, як йому положено ровно 21-го августа. А ми, в Україні без ядер і без головок должні тепер сидіти й молицця, аби встигнути хотя би провести ще одно наше співоче сьвято Дня незалежності, й відзначити його як слід ракетами.
Хоча й і не ядерними, а лише феєрверковими. Але!
24.08.98.
Ліфт убік
– Тобі скільки разів підсовували чеки, виписані олівцем?
– Так, було.
– Ну, а чому ти не скористався збільшити цифру на свій рахунок?
– Дійсно, чому? – бовкнув уголос я, бо шеф дивно себе поводив – якби захотів перевірити мене, то робив би це не в коридорі, – задля цього в нашому банку є таке спеціальне приміщення.
Вийшовши на службові сходи, викликав вантажний ліфт.
– Але я тебе обрав не тому, що ти чесний.
– Чесний? – непідробно здивувався я.
– Чесний, дурний, але, головне, спортивний, – ліфт рушив, провалюючись.
«Ну, ясно, якщо спортивний, то дурний», – подумав я, бо не сказав вголос. А:
– А куди це ми їдемо? – ображено запитав.
– Рятувати Україну, – відповів він сухо.
Я б не повірив, однак тієї миті ліфт, який їхав униз, скрипнув, і, навсупокір здоровому глузду посунув ліворуч. Бий мене сила Божа, але координація мене, спортивного, ніколи ще не підводила.
– Я обрав тебе, бо ти здоровий бугай, отож легше взяти тебе одного, аніж яких двох, – говорив він незрозуміло.
Ми вийшли з ліфта не на сходи, а просто в якусь підсобку.
Переступивши швабри, шеф щось натиснув за шафкою і вона поважно одсунулася. Поважно, бо виявилася з іншого боку з упівметра сталевою. Отямився лише тоді, коли вона за моєю спиною зачинилася.
– Розкажу по дорозі, – кинув шеф на мій здивований погляд:
Він одкривав одне за одним помешкання, геть неприкметні, бо окрім пилюки там не було ніяких меблів.
Нарешті ми опинилися в залі, шеф ляснув вимикачем і посередині повільно освітився велетенський сейф. Дивовижний не так макабричними габаритами, як повного відсутністю замкових шпарин, чи кодових, чи ще будь-яких замків. Додати, що відчинявся він усередину.
– Перевдягайся, – кинув мені чималого оберемка театральної одежі, коли ми зайшли туди.
– Що це?..
– По дорозі, по дорозі розкажу.
Я повірив, бо сейф одразу рушив, це я відчув з бокового поштовху.
– Брюки свої можеш лишити, а все інше, швиденько, не гай часу, – вправно переодягався він.
Пояс виявився надто важкий, бо в двох кобурах стирчали пістолі, такі можна би побачити лише в піратських мультяшках.
– Заряджені, – попередив він, – але холостими.
Я глянув на нього і охнув – досконалий козак за вбранням, тим часом натягував на голову гумову плавальну шапочку тілесних кольорів, де зверху було причеплено «оселедця», добрячу перуку.
– Час підійшов значно швидше, ніж ми його вирахували, – зітхнув шеф, – отже в нас лишалося яких п’ять хвилин, аби в нього встигнути.
– Який час?
– Час лихварів, вони об’єдналися поза усіма своїми державами, розумієш? Терміну «глобалізм» тоді ще не було, але вовчі інтереси досконало кучкувалися, хоч тоді ще не було ніяких павутин, інтернетів. Але про це розповім по дорозі назад.