Выбрать главу

— Який молодець, уже все приготував! Я поки що огірочок візьму.

Василь здригнувся від несподіванки, ніж ковзнув прямо на палець. Як вона тихо ходить, мов тінь!

— Йод принести?

— Не треба.

— Кров же тече. Послухай мене. Сядь, дай пальця.

Яга присіла на коліна, взяла палець до рота, торкнулася до місця порізу язиком. Василь заплющив очі. Боже правий, ну й дівка! Він думав уже не про палець, а зовсім про інше. Звісно, Язі про це ще й думати рано.

— Бачиш, от і зажило все, кров більше не йде. Не боляче?

— Чаклунка ти моя кохана! Сідай, їж, Ягідко. Можна, я буду тебе так називати?

Замість відповіді Яга повисла у нього на шиї, розцілувала.

— Ти сам не уявляєш, Васильку, що сказав!

— Я зараз іще дещо скажу. Бери другий огірочок, не соромся.

— Тільки не клич знову заміж.

Василь перемінився лицем — такого повороту він не чекав. Помовчав, намагаючись заспокоїтися, пристосовуючись до нової ситуації.

— Добре, не будемо поки що про це. Я чекатиму, скільки хочеш. Хоча, з огляду стосунків, які склалися між нами, тема ця якраз дуже актуальна.

— Зараз інші часи, «такі стосунки» повсюди, і одружуватися при цьому зовсім не обов’язково.

— Припустимо. Але я хочу бути впевнений, що ти мене кохаєш, що в тебе немає нікого іншого. На це, сподіваюся, я маю право?

— Може, буде достатньо того, якщо я скажу, що зараз ти найближча для мене людина?

— Достатньо… — Василь підхопився до плити за чайником, щоб приховати сльози розчарування, які навернулися на очі. — Тепер про головне. Завтра ми разом ідемо до лікаря і…

— Нікуди ми завтра не йдемо. Я вже побувала в усіх лікарів.

— Не зрозумів?..

— Я вирішила народити дитину.

Якби зараз прямо на кухні приземлилася літаюча тарілка, шок був би значно меншим.

— Ти з глузду з’їхала!! Як це — народити? А школа? До речі, де ти жити будеш, на які гроші? Врешті-решт, чому ти не запитала, що я думаю з цього приводу?

— То саме зараз і запитую.

— Завтра негайно до лікаря!!

— Ось бачиш! Як я можу тепер тобі довіряти? Говориш, що любиш, заміж кличеш, а дитини не хочеш!

Василю здалося, що він божеволіє. Він підвівся, налив склянку горіхової настоянки, випив, підійшов до крана, хлюпнув крижаної води в обличчя.

— Послухай, Яго, давай спокійно в усьому розберемося. Я дуже хочу, щоб ти народила мені дитину, але ж не зараз! Треба закінчити навчання, тобі й мені, до речі, почати заробляти гроші, визначитися з житлом, одружитися, а вже потім думати про дітей. Ти згодна зі мною? — Яга кивнула. — Вже легше. Я так зрозумів, що ти давно вже знала про вагітність, вирішила залишити дитину, але при цьому продовжувала жити сама, не говорячи мені про це жодного слова. Правильно?

— У цілому, так.

— Вчора зовсім випадково ти залишилася тут, і якби я не здогадався, так би нічого й не сказала?

— Сказала б, але пізніше, коли живіт виросте.

— І на цьому спасибі! Ти, як і раніше, не хочеш чути про те, щоб вийти за мене заміж?

— Так. Заміж я не хочу, це точно.

— А дитину ти хочеш?

— І дитини не хочу. Може, ще трапиться щось, і вона не народиться.

— Фантастика якась! Ти мене вибач, дорога, але твоя поведінка просто незрозуміла. Ну, чого ти так жалісно дивишся? Ти ще заплач для повного ефекту. Вже плачеш? Я збожеволію з тобою!

Василь підхопив Ягу, яка опиралася з усіх сил, на руки, відніс до кімнати, посадовив на коліна, почав заколисувати, наче маленьку.

— Ну, досить, Ягідко, заспокойся. Давай слізки утремо, посміхнемося — ось так. А тепер розкажи мені, що ти там надумала з цією дитиною?

— Я розкажу, тільки ти, Василю, не перебивай і не смійся. Я й сама до пуття не розумію. По-перше, спочатку я теж вирішила зробити аборт, в лікарню лягла, втекла мало не з крісла, можна сказати.

— Злякалася?

— Після того, що я пережила з Греком, такої дрібниці не злякаєшся. Просто там був монастир, я пішла увечері до церкви, подивилася на ікони, вони сказали мені: «Покорися. Так хоче Бог». Мені, так само, як і тобі, не потрібна ця дитина, розумієш? Але ж зародилася вона чомусь із першого разу! Я намагалася травами зірвати, нічого не вийшло, може, справді, так хоче Бог?