— Конкретно я нікого не можу назвати. Але… це міг бути хто завгодно. На урок англійської, наприклад, журнал ми самі відносимо, на музику також. А може, хтось хотів просто пожартувати?
Вчителька допитливо дивилася на Ядвіґу через товсті скельця окулярів. Вона бачила перед собою чесні, повні здивування очі учениці. Але щось чаїлося там, у темній глибині тих очей.
— Добре. До директора цього разу ми не підемо. Я закреслю ці п’ятірки і замість них поставлю «два». Оцінка за чверть, відповідно, буде на бал нижчою.
— Але ж це не справедливо! Я не ставила тих п’ятірок.
— От і розберися, хто їх поставив. А потім скажеш мені. Може, я тоді й двійку не зарахую.
Ядвіґа вийшла зі школи, озирнулася. Каті ніде не було. Вологий асфальт був застелений жовтим кленовим і тополиним листям, подекуди виблискували калюжки. Розглядаючи листя під ногами, перестрибуючи через калюжі, Ядвіґа пішла додому довгою дорогою, повз Катрусин під’їзд, утішаючись тишею провулка, яку зрідка порушував шурхіт мокрих автомобільних шин. Вона подивилася на знайомі вікна. Напевно, Катька сидить зараз у кухні, вихваляється своїми п’ятірками, а бабуня подає їй обід і всіляко нахвалює. Бабуня навіть шнурки їй на черевиках розв’язує! Ядвіґа зітхнула і прискорила ходу. За десять хвилин вуха позакладає від реву машин, які піднімаються на крутий бульвар, від сизих клубків смердючих вихлопних газів голодний шлунок болісно стиснеться. У маленькій холодній кухні Ядвіґа нагріє позавчорашній суп або зварить собі липких пельменів із примерзлої до морозилки пачки — обід мама знову не приготувала. Зараз ситуація в домі змінилася: батько приходив додому вчасно, пив пігулки, лежав на канапі, зате мама дедалі частіше затримувалася на роботі, приходила якась колюча, збентежена, нічого не встигала приготувати, окрім ріденьких кашок та парових котлет для хворого чоловіка.
Катя не зачекала на неї, злякалася і втекла. Ядвіґа не могла знайти пояснення, щоб виправдати подругу. Вона пішла ще швидше, забороняючи собі поки що навіть думати про це. Завтра в школі все з’ясується.
— Я хотіла, щоб тобі було добре, — ображено надула губки Катя.
— Та для мене ці п’ятірки, як більмо в оці!
— Я не подумала, просто хотіла тебе підстрахувати. А раптом ти контрольну погано напишеш?
— А з англійської ти хоча б нічого мені не поставила?
— Теж поставила… Але ти не хвилюйся, там оцінок дуже багато і на двох сторінках. Підемо сьогодні до мене додому? У бабусі день народження — вона торт спекла, «Наполеон».
Ядвіґа уявила собі величезний смачнющий торт, посипаний меленими горішками, ванільною цукровою пудрою, і всі звинувачення застрягли у неї в горлі. Стало зрозуміло, що Катя поставила оцінки навмисне, щоб на випадок провалу відвести від себе провину, звернути все на подругу. Адже ж свідків не було! Вчителька, звичайно, повірила б старості класу відмінниці Каті, а не йоржистій мовчунці Ядвізі.
— Так ти підеш чи ні? — з викликом запитала Катя.
— З задоволенням піду, дякую тобі за запрошення. Тільки, будь ласка, більше так не роби, не попередивши мене.
— Я хотіла як краще, і за це тепер маю, — Катя ображено повела плечима. Ядвіґа зціпила зуби і схилила голову. Треба сказати Катьці все, на що вона заслуговує! Але тоді не буде торта, не буде салату «Олів’є», маленьких баранячих відбивних у соусі, які вміла готувати тільки Катрусина бабуня, не буде особливого ритуалу сімейного свята. А їй так хочеться відчути себе частинкою великої дружної сім’ї, мало не Катрусиною сестричкою.
Торт насправді виявився надзвичайно смачним! Ядвіґа, зрозуміло, не з’ясувала, хто із недоброзичливців міг підставити в журнал оцінки, і вперше отримала за це трійку в чверті. Вдома був невеликий скандал — то й що! Головне, дружбу вдалося зберегти, а Катя закінчила чверть на «відмінно» й отримала за це в подарунок від батьків власний кольоровий телевізор.
— Уявляєш, до нього навіть приставку комп’ютерну можна підключити! — хвалилася Катя. — І «відик», звичайно, теж. Аня новий фільм принесла, ми сьогодні після уроків йдемо дивитися. Тепер Аня до мене щодня приходитиме, репетирувати рухи. Мама записала нас до гуртка бального танцю і наказала тренуватися після уроків.
Ядвіґа почервоніла від приниження і не знайшлася, що відповісти, а Катя, наче нічого й не сталося, відійшла до вікна, дістала свій звичний шкільний сніданок — бутерброд із шинкою і запропонувала половину Ані. Шлунок Ядвіґи стиснув голодний спазм, а серце — гостра образа від нової зради. Як може Катька так спокійно розтоптати дружбу, легко і просто проміняти кращу подругу на якусь рябу Аньку, навіть віддати їй один бутерброд, який бабуся, звичайно, робила з розрахунку на Ядвіґу! От підійти б до тих двох, що так розбазікалися, вихопити смачні бутерброди, щосили відхльостати по щоках, а як зарюмсають — голосно реготати, з апетитом наминаючи шинку. Однак вона змовчала, нахиливши голову, стерпіла і цього разу.