— Адже ж так? Признайтеся!
— Можливо.
— А моє товариство вам подобається?
Брязнула об підлогу відкривачка. Електрик нахилився по неї під стіл, а коли підвівся, обличчя у нього було червоним. Він підійшов до вікна і долив собі пива. «Ще трохи — признається!» — переможно подумала Яга. Вона напружила всі свої здібності й перетворилася на передавач, що випромінював хвилі певного діапазону з максимальною потужністю прямо в міцну чоловічу спину.
— От ви завжди відходите так далеко, що мені доводиться напружувати голос.
Яга раптом відчула, як він зважився на щось, неначе потрапила на хвилю його власної частоти. Вона знала, що він підійде і сяде поруч на диван, за кілька секунд до того, як це відбулося насправді. Відчуття небезпеки зросло. Яга намагалася не збитися з потрібної хвилі. Інформація доходила до неї без перешкод цілими блоками, схожими на сизі клубки сигаретного диму.
— Тепер достатньо близько?
— Цілком.
Вона непомітно збільшила дистанцію, обіпершись на поручень, перекинувши ногу за ногу, напівзакрила очі, код було майже знайдено, ще трохи — й інформацію буде розшифровано.
— Нічого, якщо я скажу щось не зовсім коректне?
— Переживу як-небудь.
— Можете не розповідати, якщо не хочете, але мені здається… що ви сиділи в тюрмі… і досить довго…
Електрик відкинувся на спинку дивана, повільно випустив дим у стелю й загасив сигарету. Про те, що він сидів, у Києві не знав ніхто. Він зладнав собі чистого паспорта, проїхав через півкраїни, загубився в людській юрмі, щоб почати нове спокійне життя.
— У мене що, на лобі написано?
— Ні, я просто… знаю, і все.
— Жодна людина тут цього не знає!
— Не будемо робити зайвих проблем. У нашій країні кожний може «проколотися»… Від суми і тюрми не зарікаються.
— Я не роблю проблем. Просто не хотілося, щоб випливло саме тут… Робота непогана, спокійна. У вільний час підробити можна. Прикро буде втратити.
— Не хвилюйтеся, Григорію. Я нікому не скажу.
— А звідки довідалася, скажеш?
Яга повернула голову і без запинки збрехала:
— Знайомий у нас спільний виявився.
— Так твій знайомий і статтю мою знає?
— Яка різниця!
— Велика різниця. Якщо в курсі, за що я строк мотав, і прийшла сюди сама — значить, смілива ти дівка.
Яга відчула, як він втрачає гальма, як напружилися жилаві робочі руки.
— Зараз перевіримо, наскільки ви сміливі, міледі. Заразом і причина буде тримати язик за зубами.
За кілька секунд до того, як запах тютюну і пива наблизився впритул і забився їй до рота, Яга вже знала, за що він сидів. Чужий верткий язик противно ворушився, Яга зціпила зуби, різко мотнула головою, зі всієї сили, до хрускоту заломила назад його чіпкі пальці. Це був болючий прийом, електрик відсахнувся, але підхопитися з дивану Язі заважав з одного боку стіл, з другого — поручень. Вона хотіла заговорити з Грицьком, як із тим недоумком на дорозі, щоб відвернути увагу, але не встигла. Сильні руки стисли її коліна, шарпнули їх у боки.
О, це було помилкою! Ніхто не смів безкарно розсувати Язі ноги. Записаний у маленькому шматочку ДНК негативний рефлекс на цю дію викликав шалений емоційний сплеск, змусив зробити блискавичний рух, намертво схопитися за шийку пивної пляшки і з розмаху опустити її на грішну голову електрика. Що при цьому хряснуло — голова чи пляшка — Яга не розібрала. Вона відіпхнула обм’якле тіло подалі від себе, поспіхом устала, відійшла до вікна, щоб віддихатися і вгамувати противну нервову лихоманку.
Хвилин за десять електрик очуняв від того, що по його обличчю текла холодна вода, розмиваючи кров на лобі. Із мерехтливого білого простору до нього наблизилося бліде дівоче обличчя з блискучими бурштиновими очима і змієподібними темними пасмами волосся.
— Послухай уважно, Григорію, і затям надалі. Обходити мене будеш тепер десятою дорогою. А коли попрошу зробити щось — зробиш! Інакше — сам розумієш, буде тобі погано. Бо я знаю, за що ти сидів. А в ліску, до речі, дівчат знайшли згвалтованих і вбитих…
— Це не я… — прохрипів електрик. — Однак, якщо пронюхають, за що я строк мотав, — все в один вузол зв’яжуть, суки…
— Я знаю, що це не ти. Ти не здатний убити, кишка тонка.
Обличчя віддалилося і зникло. Грюкнули двері.
— Відьма… — прошепотів електрик, заклякнувши чи то від контузії, чи то від тваринного забобонного страху.
Яга із задоволенням дивилася на ячмінь, що вискочив в Оленки на оці. Не треба було сваритися! Звичайно, в чомусь та мала-таки рацію, можна навіть сказати, багато в чому… Та справжня подруга не кинула б її одну! Все могло закінчитися як завгодно, навіть зґвалтуванням. Яга вже двічі стояла на цій межі, спочатку, коли зустріла недоумка на безлюдній дорозі під ліском, потім в електрика в щитовій. Вона ще раз подивилася скоса на набрякле Оленчине око і спробувала зосередитися на уроці.