— Якщо ти, Лєно, виправдовуєш убивство заради обжерливості і засуджуєш убивство з жалю — нехай це залишиться на твоїй совісті, але щодо Юрка — ти глибоко помиляєшся разом зі своєю мамою. Він покинув Віку… заради тебе! Ти думаєш, про що ми з ним говоримо після того, як проводжаємо тебе і йдемо до мого будинку? Та про тебе, нерозумна ти гуско. Він мені всі вуха прогув, яка ти струнка, яка талановита, яке в тебе прегарне волосся. Тільки соромиться дуже, і просив мене тобі не говорити. Сліпому видно, що саме ти подобаєшся йому до безтями, а я потрібна лише про людське око і як слухачка нескінченних монологів, яка Лєна розумниця і красуня, як він тебе не вартий! Можеш пересісти від мене, такої жахливої убивці й чаклунки, будь ласка! Я ніколи тобі не подзвоню, ніколи навіть не привітаюся з тобою.
Яга відвернулася з удаваним обуренням, спиною відчуваючи слабкі електричні імпульси, що свідчили про внутрішню боротьбу в Оленчиній душі. У цю мить вирішувалося — переможе вона чи програє.
— Я ж нічого не знала, Ягусю! Теж мені подруга, нічого не розповідає. А що він про мене розпитував? — винувато-тихий голосок Оленки свідчив про повну перемогу. Людина схильна вірити в те, що прагне почути, хоч би як неправдоподібно це звучало. Тепер лишилося тільки попрацювати з Юрком, переконати його, що Оленка — надзвичайне створіння, і саме її не вистачає йому для повного щастя. Яга не сумнівалася, що легко впорається з цим завданням. Податливий, мов пластилін, Юрко — зовсім не те, що сильний непохитний фізик. Яга пограла ще кілька хвилин роль ображеної, та врешті-решт зглянулася над Оленкою, пробачила її і пообіцяла, що сприятиме тому, щоб Юра перестав соромитися і відкрився, нарешті, об’єктові свого обожнювання.
— Ягусю, ти така хороша! Я все мамі розповім, можна? І хто тільки розпускає такі брудні плітки!
Яга полегшено зітхнула — атаку було відбито. Та виявилося, що на цьому неприємності не закінчилися.
Наступного дня Олена Ігорівна попросила її зайти після уроків. Яга симпатизувала молодій математичці, разом з усіма захоплювалася її ангельською зовнішністю, симпатичними ямочками, великодушно не зважаючи на незначні відхилення від ідеалу. Такі, наприклад, як занадто яскрава для тонкої напівпрозорої шкіри натуральної блондинки косметика, емоційні сплески на уроках, які зробилися частішими, або надзвичайно коротке «міні», яке вчителька почала носити віднедавна — не зовсім вдалий варіант для сухорлявих ніжок. Зараз гарненьке біленьке личко Олени Ігорівни було напруженим, нафарбовані яскраво-червоною помадою губи раптом зробилися тонкими і злими, робили усмішку фальшивою:
— Я незадоволена твоєю старанністю, Ядвіґо. Звичайно, з програмним матеріалом проблем немає, але хотілося б більшого, набагато більшого… Може, постараєшся, спробуєш вийти наступного року на міську олімпіаду і з мого предмета?
— Розумієте, Олено Ігорівно, математика мене не дуже цікавить. Фізика — інша річ. Там все взято з життя, визначаються закони, за якими рухаються зірки, тане лід, падає з дерева найменший листочок…
— Може, йдеться про щось інше?
Яга здивовано глянула в голубі очі, які дивилися на неї очікувально. Коли не розумієш, чого від тебе хочуть — краще промовчати.
— Я маю на увазі, може, йдеться тут не про предмет, а про особу вчителя?
Яга насторожилася, але мовчала й далі. Математичка нервувалася. Це було зрозуміло з мимовільного посмикування кутиків уст, з напруженості в голосі.
— Можливо, я не так професійно, як Валерій Володимирович, подаю матеріал. До того ж, він дуже гарний чоловік, старшокласниці навіть таємно закохуються в нього, звичайно, невинно, суто платонічно. Можеш довіритися мені, Ядвіґо, розповісти все, як старшій сестрі.
— Навіть не знаю, що сказати, Олено Ігорівно. Якби успіхи в навчанні залежали від симпатії до викладача, то я б з вашого предмета не те що міські — міжнародні олімпіади вигравала. А Валерія Володимировича, до речі, старшокласниці не люблять за надмірну вимогливість, інколи навіть грубість, на фізику йдуть, мов на каторгу, так що тут ви помиляєтеся…
Симпатичні м’які ямочки на щоках учительки перетворилися на жорсткі зморшки. Вона вишкірилася, мов потривожене маленьке хиже звірятко.