Катя ще деякий час перебувала в дивному заціпенінні, прикипівши поглядом до силуету, що віддалявся. Їй здавалося, що через той погляд витікає з тіла життєва сила. Ядвіґа зникла з поля зору. Катя в задумі піднялася сходами, повільно переставляючи обм’яклі ноги. Після смерті бабусі життя різко змінилося. Насамперед, це позначилося на вмісті холодильника, в квартирі стало самотньо, вона відчувала безповоротну втрату внутрішнього комфорту: ніхто не чекав, не розпитував про подробиці прожитого дня, не балував до роздратування, вгадуючи ще не висловлені бажання. Зітхнувши, Катя відчинила двері, пройшла до своєї кімнати, мимохідь глянула на себе в дзеркало і завмерла з наростаючим почуттям жаху від власного вигляду, наче дивилася через криве тьмяне скло, яке спотворювало зовнішність, робило з неї карикатуру. «Які в мене, виявляється, маленькі, розміщені близько одне до одного очі, щоки одутлі, як у хом'яка, вуха відстовбурчуються і губа нижня так само!»
Катя взяла коричневі тіні, провела пензликом довкола очей, намалювала темні плями під очима, які з дитинства пам'ятала на обличчі подруги. Ну ось, тепер набагато краще! Обличчя набуло хворобливого вигляду, зате очі стали інтригуючими і водночас трагічними. Такі очі були в актрис у німих чорно-білих фільмах. І все-таки Катя почувалася приголомшеною, невдоволеною, так і не зрозумівши, що сталося, чому все раптом перевернулося з ніг на голову, наче хтось перепрограмував внутрішні позитивні установки, змінив знак «плюс» на «мінус», і навряд чи повірила б у те, що цю кару їй заподіяла ошукана колись, забута з дитинства подруга.
Яга більше не хотіла думати про Катю, викресливши її з пам'яті назавжди, наче списавши старий безнадійний борг. У німому двобої поглядів вона вийшла переможцем. Про це свідчив потужний приплив енергії, що заграла в крові, як шампанське. Підкоряючись веселому імпульсу, вона звернула зі звичного шляху, попрямувала вниз широким узвозом, бруківка якого нагадувала риб'ячу луску. Прямо по курсу був майстерно декорований живою зеленню вхід до найпрестижнішої і найдорожчої в місті кав'ярні.
Удень вільних столиків тут вистачало. Прийнявши замовлення, офіціантка в опинках, які означали, очевидно, спідницю, гордо віддалилася, зневажливо стенувши плечком. Новеньких самотніх малолітніх дівиць у цьому місці не шанували. Яга вмостилася зручніше, переплівши ноги, сперлася на холодні металеві прутики спинки стільця. Ще б сигаретку в недбало відставлену ручку, млосний вираз обличчя, і вона нічим не відрізнялася б від двох дівчат, котрі сиділи в іншому кутку зали.
Спектакль, що там розігрувався, нагадував стандартний сценарій фільмів, які заполонили екрани телевізорів: добре вдягнутий лисіючий чолов’яга пригощає дівчаток випивкою, бесідує з обома, але виходить із кафе з однією — худенькою брюнеткою з кирпатим носиком. Слідом за ними, перекинувшись кількома словами-знаками з менш удатливою фарбованою блондинкою, із-за сусіднього столика зривається молодик, щось запитує, повертається на місце. Блондинка воднорух допиває рештки шампанського, нервово закурює нову сигарету.
«Мабуть, це і є повії. Звичайні дівчиська, років по вісімнадцять, сидять собі в дорогому кафе, п’ють, їдять, відпочивають. Ми з Лєною голови не можемо повернути в бік таких закладів, із нашими кишеньковими грошима навіть на морозиво забракне. Як просто — домовилася й пішла кудись. Може, в машину, а може, на квартиру. Цікаво, коли повернеться? — думала Яга. — І скільки одержить за це? Мабуть, вистачить і в ресторані пообідати, і вдяганку класну у валютці купити». Яга не засуджувала секс за гроші, — вона остаточно зрозуміла, що гроші дають свободу. П’ятдесят чесно зароблених у професорки доларів у кишені додавали приємної впевненості. А якби їх було п’ятсот чи й п’ять тисяч? Яга мрійливо зажмурилася, уявляючи таку купу грошей. Можна не залежати від матері й Вовчика, самій винаймати квартиру, можна навіть податися в морський круїз! Так, але для цього треба працювати у професорки років із вісім і нічого не витрачати. А ця мила дівчина може спокійно заробити п’ять тисяч лише за одне літо! Яга подивилася в бік блондинки. З нею поруч уже сидів чи то араб, чи кавказець — справжній Алі-Баба, який взявся невідомо звідки. Невже піде й не побоїться? До парочки приєднався хлопець із-за сусіднього столика. Блондинка закочувала очки й заперечливо хитала головою. Алі-Баба перестав звертати на неї увагу, цілковито перемкнувшись на емоційну суперечку із сусідом. Вони засміялися, хлопець кинув кілька слів блондинці, яка нервово палила, і трійця подалася геть.