Яга сумно зітхнула — ні, такий спосіб заробити не підійде! Правильно казала Лєнка, змушувати себе підпорядковуватися бажанням першого стрічного, ось, наприклад, цього Алі-Баби? На таке Яга не могла пристати за будь-які гроші, нізащо й ніколи! Сам механізм оборудки, коли за гроші купується покірливість, суперечив всьому її єству, — вона любила брати, а не давати, підпорядковувати, а не підпорядковуватися.
«Для заняття проституцією народжуються, мабуть, люди особливого складу, такі, що їх важко образити якимось вчинком, і, звичайно, ще важче образити словом. А може, добровільні жертви відчувають якусь насолоду у своїй покірливості, чи й у стражданні? Однак, радше за все, у сексі є особливий секрет, якого я не знаю, бо не маю досвіду. Якщо припустити, що ці дівчата страждають від постійного непереборного сексуального бажання, такого сильного, що їм байдуже з ким, аби лиш одержати задоволення, то чому, власне, разом і не підробити? Пора вже з’ясувати, що це за штука така — секс. І краще не відкладати, поки не зникла дивовижна енергія у крові. — Яга перебрала подумки всіх знайомих чоловіків. — Найбільше підходив, звичайно, Юрко, але Лєна… Подруга дорожча. Електрик Гриша? Оце вже ні! Валерій Володимирович, стародавній римлянин із тигрячими очима — ось хто вочевидь все знає про секс і ніколи не зловживатиме своїм становищем».
— Де тут можна зателефонувати?
— Телефонуйте з вулиці, з автомата. У нас службовий телефон, — офіціантка знову презирливо смикнула плечком, поклала рахунок.
— Так буде нормально? — Яга поклала на рахунок зеленавий папірець — п’ять доларів. Офіціантка змінилася, посміхнулася догідливо.
— Зараз принесу здачу.
— Не треба! — Яга відчувала, що ця кав’ярня їй ще знадобиться.
— Якщо вам терміново, то, будь ласка, телефон у бармена. Генчику, дівчинка підійде зателефонувати! — гукнула вона до хлопця в білій сорочці з метеликом, який ворожив над склянками за шинквасом. — Заходьте до нас іще.
— Дякую, обов’язково. — Яга із задоволенням сіла на високий стільчик. Номер домашнього телефону фізик сам їй дав, щоб телефонувала, якщо знадобиться допомога при розв’язанні важкої задачі або станеться щось непередбачуване. Саме так і сказав. Ось і сталося — він потрібен був Язі негайно.
— Валерію Володимировичу? Це Яга, впізнали? Мені потрібно з вами побачитися. Сьогодні, якомога швидше. Де? Записуйте адресу… Ні, я там тепер живу. Нічого не сталося, поки що… Ви пам’ятаєте нашу розмову на лавці після олімпіади? Так ось… Так… Не треба… Чекаю на вас.
Яга поклала слухавку. Сьогодні такий день, особливий… Від припливу енергії після зустрічі з Катею тіло стало майже невагомим, кожен рух набув граційності кішки — хода, поворот голови, вигин зап’ястка. Яга звикла сама думати про дрібниці, які прикрашали життя, а тому купила дорогою шампанське, ананас, улюблений з дитинства шоколад «Оленка», мов на крилах влетіла до свого гарненького помешкання.
Від плюскоту води по гладенькій білосніжній поверхні ванної, від ефірної ніжності духмяної піни хотілося завуркотіти, як кішечка. Щоб загострити задоволення від дотику теплої води, Яга хвильку постояла босоніж на холодних гладеньких кахлях, і лише потім занурила в піну одну ніжку, другу, ковзнула в ласкаве літепло усім тілом, примружившись від раптового холоду, що пройняв тіло, виходячи назовні через кожну ледь помітну волосинку на збриженій шкірі. За мить холод змінився на теплу насолоду, потім стало гаряче, схотілося делікатної прохолоди душу, свіжості махрового халата на тілі, яке дихало кожною клітинкою.