Спочатку фізик чемно тримався на відстані, намагаючись старомодно вальсувати на вільному від меблів п’ятачку паркету, але після того, як кілька разів наступив на вузеньку босу ніжку, збавив темп до звичайного погойдування. Права рука не втримувалася на талії, опускалася на стегна, стрункі, практично без крутого жіночого вигину. Долоня мимоволі ковзнула, друга рука оповила плече, м’яко повернула його, тканина потяглася, і пасок купального халата розв’язався. Фізик розгублено опустив очі…
Злочинно було робити з дівчиною, власною ученицею, те, що він звик робити з дорослими хтивими жінками, та й зовсім йому не потрібно. Для нього секс давно не був нагальною потребою, а останнім часом траплявся в житті зрідка. Звичайно, справжній секс, а не вимушене погамування сексуального бажання на подружньому ліжку. Зате він завжди був шквалом, що змітав усе на своєму шляху, шматком непросмаженого наперченого біфштекса для голодного чоловіка, а не солодкаво-липкою довгограючою ірискою. Пристрасть на межі жорстокості. Ніжність, більше подібна до грубощів. Так розохочений молодий кіт упинається пазурами глибоко в шкіру, щосили стискає щелепи, але тонко відчуває межу, за якою починається біль і кров, і не переступає її. Фізик ніколи першим не виявляв ініціативи і тим більше насильства. Жінка, розпалена робленою байдужістю, повинна сама прийти, сама має побажати віддатися — такими були умови гри. Проте після цього він уже сприймав жіноче тіло, як власну здобич, терзав його, пестив, грався з ним, керуючись тільки своїми бажаннями, занурюючись у власні відчуття, анітрохи не піклуючись про те, чого хоче вона. І Яга не стала винятком. Якби вона відсторонилася, сказала бодай щось або просто заперечливо хитнула головою, він міг би себе стримати. Проте Яга мовчала, не зводячи чаклунських бурштинових очей у вугільно-чорному обрамленні вій, які колись так його вразили. Як хлопчисько він радів на уроці, ловлячи на собі цей погляд, як останній дурень сердився, коли вона перешіптувалася з білявкою-подругою, не звертаючи на вчителя жодної уваги. І ось знову запах озону, прискорене серцебиття і ще ця музика, що кличе в прірву.
Затемнення отуманило холодну розумну голову фізика — зупинитися цієї миті було для нього однаково, що добровільно відмовитися від молодості, від самого життя. Руки потягли халат донизу, оголюючи плечі, якісь секунди все ще могли змінити перебіг подій, зупинити безумство. «Вирвись, закричи, втечи, дай мені ляпаса», — внутрішньо благав він Ягу. Однак та лише опустила очі, ступила півкроку вперед, наче затуляючи його тілом власну оголеність. І шквал налетів, закрутив, супроводжуваний пронизливими звуками музики, що підносили до раю чи опускали в пекло. Його вже не можна було зупинити нічим, лише смертю…
Римлянин і не уявляв, як близько від нього була сьогодні смерть, цілковито віддавшись хіті, тілом і душею, не помітив, як тонка рука стиснула руків’я ножа і вже готова була завдати підступного удару в спину. У мить найбільшого розпалу пристрасті він притис Ягу до себе до хрускоту кісток, до перебою в диханні. Пальчики рефлекторно розімкнулися, ніж випав, а коли у неї з’явилася можливість намертво, як бульдог, вчепитися зубами йому в шию, в те місце, де під самою шкірою бився пульс — усе скінчилося. Вони лежали мовчки поруч, як дві оглушені вибухом рибини на березі.
Такої насолоди фізик давно не відчував, років, може, з п’ять чи десять. Утім, він взагалі ніколи не відчував нічого подібного, настільки суперечливими були відчуття — несподіваний візит, дивна розмова, музика, юна оголена дівчина з духмяним зеленавим волоссям, нестерпно гостре усвідомлення власної провини.
Незайманих дівчат фізик зазвичай уникав, — вони вимагали додаткового часу й уваги, були надто манірними або, навпаки, екзальтованими. А тепер, порушивши стільки заборон, він, як божевільний водій, погнав машину на червоне світло — злочинець, що втікає від докорів сумління. Фізик обережно повернувся на бік, йому хотілося побачити її, своє несподіване щастя, почути голос, знати, що вона відчуває, про що думає. Однак Яга лежала нерухомо, німа, байдужа, лише натягнула вище простирадло під його поглядом. Він губився у здогадах. Ображена, перелякана, скривджена? Але ж сама покликала, могла все зупинити, тричі могла і не зупинила, отже, бажала тієї близькості? То чому ж поводиться нині так незрозуміло, мовчить, не виявляє жодних емоцій? З цією Ягою із самого початку все було якось не так! Звичайнісінька учениця, яку не помічаєш роками, раптом виокремилася із загальної маси і здобула над ним колосальну владу. Він потрапив немовби в потаємні тенета, в незрозумілу залежність від неї і, як дворовий пес, постійно відчував на шиї незримий ланцюг цієї залежності. Фізик лежав, скутий незвичним острахом, не знаючи, що сказати, як повестися. Уперше в житті він боявся торкнутися жінки в ліжку, і це було незрозуміло.