У Яги від алкоголю, захоплюючих перспектив, чарівливої міміки античного красеня голова пішла обертом, і зовсім не хотілося надавати значення пульсації тривожних сигналів, що пробивалися з підсвідомості. Газет вона не читала, але по телебаченню щодня йшли передачі про бідних українських дівчат, заманених в закордонні борделі. Та хіба може бути нещирою людина із зовнішністю давньогрецької статуї? Ідеальна краса тіла є безперечним доказом величної і чистої душі, — так вона наївно вважала. Якщо на якусь мить засумніватися щодо вірогідності пропозиції, то однаково нічого страшного не вийде — просто заповнюєш анкету і все. Головне — не пропустити несподіваний шанс поїхати за кордон, а далі — сама собі господиня! До дідька вередливу професорку з її небожем! Краще працювати покоївкою в середземноморському готелі, навіть не обов’язково в найшикарнішому, просто в нормальному, ніж витирати пил із численних статуеток і поличок на Виноградній вулиці, у квартирі, що через Василя знову стала недосяжною. Яга відважилася.
— А це довго, анкету заповнювати?
— Як побажаєш. Власне, заповнювати її не довше ніж півгодини, але можна розширити програму, скажімо, музику послухати, потанцювати…
Яга, на власний подив, не відчула припливу летючої енергії від дотику Льоші, навпаки, під рукою, що обіймала, тіло налилося свинцем, як під удавкою. Може, втомилася за день, водячи допитливого Василя нескінченними тротуарами? Не потрібно сьогодні жодних танців, жодної музики — зробити справу, оформити документи і чимшвидше додому, відпочивати. Цікаво, якщо випадкове знайомство триватиме й далі і можна буде показати цього Грека Оленці, як вона зреагує? Яга навіть засміялася тихцем, уявивши отетерілу подругу перед лицем бездоганно вродливої живої натури.
— А якщо я, припустімо, не підійду господарям готелю, то можна буде встигнути повернутися назад до початку занять у школі?
— Не для того треба їхати, щоб думати про повернення. Підійдеш ти чи не підійдеш, дорогенька моя, почасти з’ясується вже сьогодні, у процесі ознайомлення, так би мовити, з анкетними даними… Хоча остаточне рішення буде прийнято пізніше і не тут, зрозуміла?
— Та що ж тут незрозумілого.
— Одразу попереджаю — конкуренція дуже висока. Сподіваюся, ти докладеш зусиль і покажеш себе з кращого боку. Жаль помилитися в такій цікавій дівчині. А як же родич, відпустить?
— Про це не варто й питати. Зараз я його відправлю.
Василь, який нарешті звільнився від надлишку рідини в організмі, вже давно допив своє пиво, але сидів так само червоний, мабуть від щойно принесеного Катюшою рахунку.
— Що, грошей бракує? Не переймайся, я додам.
— Та вистачає. Лише не розумію, нащо сюди приходити пити пиво, якщо за такі гроші можна в гастрономі п’ять пляшок купити. Морозиво в них, може, й добре, хоча теж… Нашпигуй наш пломбір фруктами, і вийде не набагато гірше, зате наїсися від пуза.
— Знаєш, Васю, у вас у Кіровограді свої звички, а в нас у Києві — свої. Ти платиш не так за морозиво або пиво, як за те, що тебе дівчата симпатичні обслуговують, за час, проведений у приємній обстановці і в хорошій компанії.
— Компанія — це той тип блондинистий на табуретці? Не знаю, що ти в ньому доброго бачиш, але у нас в армії з такими красунчиками, не можу навіть при тобі сказати, як велися. А шльондр, як ця напівроздягнена дівка, мені не лише за гроші, а й безплатно не треба. Бери сумку, пішли звідси!
Це вже занадто! Чого це він командувати почав? Якийсь власницький тон. Яга поклала руку на стегно, примружила очі.
— Знаєш що, Васю… У мене тут справи, так що ти йди, дорогенький… до тіточки. Подякуй від мене за морозиво і за одержане задоволення. — Яга з незалежним виглядом накинула сумку на плече, крутнулася на підборах, попрямувала до бару, через пару кроків повернула голову, промовила уїдливо. — Дорогу сам знайдеш чи на карті показати?