— Може їй, як і тобі, здавалося, що це я відбила в неї Юру.
— Ой, я про це й не подумала. Бачиш, Юрасику! Всі нещастя через тебе, виявляється. Я теж спершу подумала, що ти не в мене закохався, а в Ягу. Ну, от усе й з’ясувалося! Ходімо скоріше на пляж, поки сонечко.
Дівчата швиденько зібрали рушники, купальники, вручили Юрі сумки, і компанія вирушила на пляж.
День минув чудово! Щоправда, Яга час від часу насуплювалася — перед очима стояла Віка, як вона запам’яталася їй останнього разу: з гордо піднятим підборіддям, поглядом, сповненим фанатичної ненависті, презирливим сміхом у спину. Так, ніби не знала, що зло завжди повертається, падає на того, хто його послав. Рано чи пізно виливаються киці мишачі слізки. Яга вистояла тоді, відбилася від накликаної на її голову напасті, і зло, мов голодний хижак, який не зумів спіймати свою здобич, повернулося й укусило за руку, яка його вигодувала. Віку було не дуже й жаль — отримала те, на що заслуговувала. От тільки кара виявилася занадто тяжкою. «Може, це їй не тільки за мене, а ще за які-небудь гріхи», — вирішила нарешті Яга і зовсім заспокоїлася.
Оленці багато пити не можна. У цьому Юра ще раз переконався, коли вони удвох з Ягою ледве витягли її на четвертий поверх. Про те, щоб їхати додому в такому стані, не могло бути й мови. Оскільки квартира вже давно перестала бути таємницею, Яга вийшла на вулицю, подзвонила Оленчиній мамі і повідомила, що після пляжу в подруги сильно розболілася голова, вона випила пігулку, заснула, і її тепер шкода будити.
— Правильно зробила, Ядвіґо, що зателефонувала. Звісно, не треба будити, нехай у тебе заночує. А Юра вже пішов?
— Юра ще з пляжу пішов додому, його просили допомогти по господарству.
— Чудово. Він хороший хлопець, але дуже закоханий в Лєночку. Я так переживаю, щоб часом чогось не трапилося між ними.
— Та що ви! Нам вчитися ще цілий рік.
— Молодець, Ядвіґо! І Лєнці моїй, дзизі, постійно про це нагадуй. Завтра нехай зателефонує, коли прокинеться.
— Обов'язково. До побачення.
Яга теж відчувала, що зайве випила. На сонці від смаженого м'яса дуже хотілося пити, вино пилося, як вода. Спочатку їх охопила теляча радість, вони гасали, мов ненормальні, бризкалися, у воді зависали в Юри на обох руках, вдаючи із себе русалок. Потім Оленку почало заносити, вона молола дурниці, Яга дуже голосно сміялася на це, люди почали звертати на них увагу, довелося негайно їхати на таксі додому.
Вхідні двері були незачинені, Яга штовхнула їх тихенько і завмерла на порозі. Виявляється, Оленка й не збиралася спати, а всмак цілувалася собі з Юрою, вже без одягу, в одних трусиках, обплутана аж до колін вологим світлим волоссям. Стрункі молоді тіла насолоджувалися одне одним в м'якому вечірньому світлі… Оленчині незасмаглі перса біліли на бронзовому тілі, руки не могли насититися дотиками. Ця чудова картинка спочатку викликала в Яги естетичну насолоду, потім по крові почала поволі розливатися солодка млість, наче магнітом потягло до тих двох тіл, таких привабливих і близьких після проведеного разом дня. Вона змусила себе відвернутися, скинула капці, боса пройшла у ванну, стала під душ. Тепла вода змивала найдрібніші піщинки, освіжала гарячу шкіру. Яга заплющила очі, провела язиком по губах, уявила, що відчуває Оленка після Юриних поцілунків, повторила його рухи по грудях, по стегнах. Тіло напружилося, вигнулося. Цього ще бракувало! Вона різко відкрутила кран, хвилину постояла під холодними струменями, поки розімліла шкіра збрижилася, женучи геть спокусу. Закутавшись у рушник, Яга вийшла з ванної і зітхнула, побачивши, що закохані продовжують безсовісно цілуватися, лежачи на зім’ятому простирадлі. Ну все, досить! Розгнівана хазяйка квартири без зайвих церемоній висмикнула з-під них простирадло, склала його акуратно, сердито сказала:
— Юро, май совість! Тобі додому вже давно пора.
Юра підняв голову від Оленчиних персів, намагаючись сфокусувати розпливчастий погляд на Язі, підвівся на одну руку, іншою вхопив Ягу, Яга зойкнула і… опинилася на ліжку.
— Негайно облиш мене, йди геть!
Юра, якого трохи привів до тями різкий удар гострого ліктя по розслабленому пресу, знехотя підвівся, побрів у ванну.
— Ягусю, не сердься… Ти така холодненька, диво! — Оленка, яка на мить виринула з туману, продовжувала цілуватися за інерцією, торкнулася губами до плеча, залишаючи на шкірі теплий лоскітливий слід від язичка, потом ще і ще один. Яга зручно простяглася на ліжку, не звертаючи уваги на те, що рушник геть розкрутився, відсуватися від п’яної Оленки не хотілося, навпаки, захотілося обняти її, притиснутися, вигинаючись, мов у повільному танці, як вони інколи робили на дискотеці, дражнячи хлопців, яким відмовили. Оленка відразу підхопила той порух, продовжила його. Чотири руки, ледь дотикаючись, пестили вигини пружних тіл, ноги плавно переплелися, губи ніжно торкалися плечей, шиї, грудей. Солодка знемога охоплювала подруг, і то було природним, як млість від хмільного вина.