— Я повернувся. Цікаво все-таки дізнатися, про що ти хотіла мене запитати? Та ти наче плачеш?
— Коліно болить, — буркнула Яга. Постояла, чекаючи на його реакцію десять секунд, двадцять. Не змусить же він її годину стояти на протязі в самій сорочці?!
— Ненормальна! То падає, то плаче, тепер ось мерзне. Марш у ліжко!
Слова звучали досить грубо, та їй було однаково — головне, що він залишився, зачинив двері з цього боку. «Тепер все буде по-моєму», — весело подумала вона, стрибнувши знову під ковдру, вмощуючись зручно. Василь вкотре за вечір зняв куртку, підійшов, сів поруч.
— То кажи.
— Я тільки хотіла запитати, чому ти сказав, що ще довго не будеш одружуватися?
Василь мовчав, дивлячись на свої зчеплені замком пальці, потім повернувся, схилився над нею.
— Бо чекатиму, доки ти підростеш.
— У вас у Кіровограді всі такі вперті?
— Про всіх не скажу, а те, що я упертий, це точно.
— Може, я вже виросла.
— Справді? Тоді виходь за мене заміж.
— Я подумаю.
Яга заплющила очі і приготувалася: от зараз уже точно поцілує. І не дочекалась. Яга розплющила очі. Василь, як і раніше, дивився на неї з якимось незрозумілим виразом, так, напевне, кішка дивиться на своїх новонароджених кошенят.
— А ти знаєш казку про Івасика-Телесика?
— Знаю, мені прабабця розповідала.
— І мені бабуся розповідала, разів сто, напевне. Вона інших казок і не знала. Розкажи.
Василь почав розповідати, Яга перебивала, доповнювала, підказувала. Коли казка скінчилася, Василь сказав:
— А потім бабуся гасила світло, хрестила мене і цілувала в лоб.
— І моя теж, — збрехала Яга.
Вася клацнув вимикачем, обережно поцілував волосся, що звивалося на подушці, й завмер. Яга, не маючи більше сил чекати, сама обняла його рукою за шию, притягла до себе. Він коротко і ніжно торкнувся її губ, один раз, другий. Яга зітхнула, до її тихого зітхання, як і тоді, з Лєною, ніжно приєднався голос. І, нарешті, ось він — поцілунок, міцний, довгий, жаданий. «От зараз він почне роздягатися, і я скажу йому, щоб ішов додому», — думала Яга, геть відсторонена, не розмикаючи при цьому обіймів. Але Василь і не збирався роздягатися, лише цілував її дедалі міцніше, палкіше, обнімав так, що тіло знемагало в його обіймах. Енергія вливалася в неї, мов сонячне світло в зелений листок, наповнювала жили трепетною силою — внутрішні бар’єри падали один за одним, Яга дала собі волю, притискалася до нього грудьми, стегнами, його светр раптом став зайвим, забите коліно раз у раз чіплялося за джинси. Яга прошепотіла:
— Мені не подобається, коли в ліжко лягають в одязі.
Василь підвівся, різким рухом зняв светра, тихо дзенькнув металевими деталями пасок на джинсах, подумав якусь мить, перш ніж зняти майку. Яга нишком спостерігала за ним зацікавлено, як інколи спостерігала за Юрою на пляжі. Василь роздягнувся, мов на пляжі, до трусів. Поки його не було поруч, Яга трохи охолола, розкидані пристрастю думки знову зробилися холодно-тверезими. «Яке тіло треноване, і прес, що треба, Юрко може відпочивати. І навіщо тільки я сказала про одяг! Так добре, так солодко було просто цілуватися, а зараз йому захочеться сексу, і він усе зіпсує, може, назавжди. Треба негайно вибачитися і відіслати його додому». Василь приліг на краєчок, обняв по-братерськи, буцімто зовсім не збираючись робити те, що робив фізик.
— Я не хочу тебе скривдити, — мовив він глухо.
— І не треба.
— Тому я зараз полежу поруч, доки ти не заснеш, і піду. Ти маленька ще, в школу ходиш. Хоча встигла вже пізнати чоловіка…
Яга відштовхнула його, перелетіла на інший край ліжка, увімкнула світло.
— Що ти сказав?!
— Це не я сказав, а лікар у лікарні.
— Дурень твій лікар!
— Розкажи мені, як це було, будь ласка.
Яга зібралася було продовжувати обурюватися далі, прогнати його геть, уже навіть рота відкрила. Василь повернувся, підпер голову рукою, знову глянув на неї, мов кішка на кошенят. Тільки тепер кошеня забрали і віднесли в недоступне місце. Плечі у нього справді були широкими, м'язи рельєфно окресленими. У душі Яги щось збунтувалося, непереборно потягло повернутися назад, до живого тепла сильного чоловічого тіла. Яга загасила світло, мов змія, ковзнула під ковдру. Її тіло дивовижно вписалося в міцну округлість його грудей, м'яку западинку живота, коліно, шукаючи зручного місця, пройшлося по нозі, наштовхнулося на щось тверде. Він взяв її за коліно, обережно стиснув. Потім ніби вибухнула довго стримувана детонатором бомба. Одним поштовхом він перевернув Ягу на спину, його губи уп'ялися їй у шию, руки, здавалося, були усюди. Оленці подобалося, коли Юрчик розщібав ґудзики. Яга згадала про це, коли ґудзики нічної сорочки порснули в різні боки, мов горох, а тканина з тріском розірвалася.