— Кохана моя, рідна моя, — шепотів Василь, — не бійся, я готовий спинитися у будь-який момент. Боляче не буде.
Боляче все-таки було, але зовсім трохи, так, що сам біль здавався солодким. Василю не довелося спинятися, навпаки, коли він мав залишити її, Яга не пустила, вчепилася пальцями в плечі, застогнала, затріпотіла… Енергетичний заряд нарешті залишив приголомшене щастям тіло, подібний до кульової блискавки, злетів у темне небо.
Розділ 5
Гнітюче відчуття пастки, внутрішньої несвободи з’явилося з першим променем сонця, коли Яга прокинулася в одному ліжку з Василем. Він обняв її впевнено, наче господар, наговорив з десяток банальних епітетів, потім, ніби у себе вдома, спокійно пішов митися, приніс їй в ліжко каву, занадто слабку і занадто солодку. По-перше, Яга не любила їсти в ліжку, по-друге, вона не збиралася робити якісь глобальні висновки з того, що сталося цієї ночі, хоча, звичайно, була-таки вдячна Василеві… Тому й доводилося терпіти, шкодуючи в глибині душі, що не може, як Клеопатра, після палкої ночі кохання стратити раба. І якщо цей оголений чоловік, який по-хазяйськи зараз її обнімав, вночі був близьким і жаданим, дарував насолоду кожним дотиком, спасибі, що допоміг позбутися глибинного генетичного неприйняття сексу, — зараз, у світлі дня, коли пристрасті уляглися, знову був просто Василем, який висував якісь права на свободу її особистості. «Мавр зробив свою справу, мавр повинен іти», — сказав поет. Дуже мудра була людина.
Наче прочитавши її думки, Василь, нарешті, зібрався йти.
— Треба довідатися, як там тітка. Сусідка ночувала в неї сьогодні, але, можливо, потрібна моя допомога. Прийду не раніше п’ятої, відразу після занять.
— Тільки тітці нічого не кажи, будь ласка.
— Чому? Думаю, вона тільки зрадіє такому повороту.
— Якщо скажеш, то ніякого повороту, взагалі нічого не буде. І не називай мене малою!
— Чому, сонечко? У мене ж серйозні наміри! Ти сама говорила, що тітка мріє мене одружити.
— Так, але не зі мною.
— Ти відмовляєшся?
— Як мінімум, мені треба закінчити школу, бажано ще до інституту вступити. І потім… я вийду заміж тільки за того, кого полюблю.
— Так ти хочеш сказати, що… зовсім мене не любиш?
— Атож.
— Але… це неправда! Все ж було так добре!
— То й що! Думаю, тобі так само добре бувало не тільки зі мною, але це не означає, що треба заводити гарем. І якщо у нас з тобою був класний секс, це зовсім не означає, що я автоматично маю тебе кохати до скону.
— Дивні поняття у вас у столиці! Хоча… можливо, ти маєш рацію. Тільки знай одне: я справді тебе люблю, а не використовую, як партнерку для сексу.
— От і чудово! Особисто мені цей секс абсолютно ні до чого, можеш продовжувати і далі використовувати партнерок. Василю, я тебе прошу піти зараз мовчки, без балачок. Я мушу звикнутися з тим, що сталося, має пройти певний час… Я сама зателефоную, коли знову захочу тебе побачити, добре? І ще одне. Професорка, напевне, буде запитувати, де ти ночував. Давай придумаємо якусь жінку, з якою ти начебто зустрічаєшся. Якщо хочеш знати, я навіть доручення маю випитувати у тебе все і розповідати допитливій тітоньці. Тому потрібно домовитися, щоб відповіді були однакові. А що, наприклад, коли вона навчається разом із тобою, живе в гуртожитку. Яке жіноче ім’я тобі подобається?
— Яга.
Що не говори, а від звуку свого імені Яга відчула приплив ніжності. Навіть захотілося поцілувати губи, які його вимовили. Та цього не можна було робити. Тільки жорстокість, тільки хірургічні методи, щоб він більше не починав розмову про одруження, чітко зрозумів, що секс сексом, але потім кожний лишається так само вільним і незалежним, як і до того.
— Це приємно, але такий варіант не проходить. Пригадай, наприклад, як звали твою останню партнерку, з якою ти спав до мене? Або ім’я своєї першої коханки.
— Б’єш нижче пояса, дівчинко.
— Тільки не бреши, що не любив їх, не цілував, не шепотів таких самих слів, як і мені сьогодні!
Василь скам’янів, сірі очі зробилися вузькими, зціпив зуби. Яга подумала, що поводиться занадто суворо, може, навіть підло. Але відступати було пізно.