– Я – Гітлер? – перелякано спитав ти.
– І мільйони його жертв.
– Я – Ісус?
– І всі, хто йшов за ним.
Ти замовк.
– Кожного разу, як ти мучиш когось, – сказав я, – ти мучиш себе. Піклуючись про когось, ти кожного разу піклуєшся про себе. Кожна щаслива чи сумна мить у житті будь-якої людини була чи буде пережита тобою.
Ти надовго задумався.
– Навіщо? – спитав мене ти. – Навіщо все це?
– Бо колись ти станеш таким, як я. Бо ти той, хто ти є. Ти мого роду. Ти – моє дитя.
– Ого, – недовірливо мовив ти. – Тобто, я теж бог?
– Ні. Ще ні. Ти зародок. Ти ще ростеш. Коли ти проживеш кожне людське життя за всі часи, то виростеш достатньо, щоб народитися.
– Тож увесь всесвіт, – сказав ти, – то лише…
– Яйце, – відповів я. – А тепер настав тобі час почати наступне життя.
І я направив тебе твоїм шляхом.
Переклад: Віталій Мюнхен aka forever_maggot