Ізраїльські представники в Дейр Ясині підтвердили ці злодіяння. Офіцер ізраїльського підрозділу, полковник Меїр Паел, після його відставки в 1972 році, заявив таке щодо Дейр Ясина в «Yediot Ahronot» — головній ізраїльській газеті:
«Іргунські і LEHI-бойовики вийшли з укриття і почали «чистити» будинки. Вони пристрілювали усіх, кого бачили, зокрема жінок і дітей, командири не намагалися зупинити різанину … палестинців було взято під приціл і холоднокровно убито між Дейр Ясином і Живат Шаулем...» [3].
Командувач підрозділу Хагана (Haganah), який керував селом Дейр Ясин після різанини, Цві Анкорі (Zvi Ankori) зробив таке зізнання в ізраїльській газеті Davar:
«У шести із семи будинків, я бачив відрізані геніталії й жіночі розпатрані тіла. За виглядом завданих ран це було пряме убивство» [13].
Чи бачили Ви які-небудь телевізійні документальні фільми або які-небудь стрічки Голлівуду про ізраїльський терор у Дейр Ясині або про багато тисяч інших ізраїльських актів терору проти палестинського народу? Ви напевно чули безліч скрипкової музики на пам'ять про єврейські жертви в часи Гітлера, але чи чули Ви які-небудь скрипки на спогад про жінок у Дейр Ясині, чиїх дітей вирізали з їхніх животів і по-звірячому убивали на їхніх очах єврейські нацисти? Чи чули Ви, щоби грали скрипки на пам'ять про тисячі інших палестинських жертв Бегіна, Шаміра, Барака і Шарона? Ведучи довгий список ізраїльського тероризму проти палестинського народу, Ізраїль має мерзенну звичку ставити найвідчайдушніших терористів і масових убивць на чолі своєї держави.
У Міністерстві юстиції Сполучених Штатів існує цілий відділ, що спеціалізується на вистежуванні німецьких нацистів, що вчинили злочини проти людяності. І в той самий час, як Америка завзято переслідує вже літніх підозрюваних німецьких військових злочинців, американські президенти влаштовують державні обіди на честь єврейських злочинців!
П. Буш любить поговорити про знищення злісних терористів, а хіба різанина в Дейр Ясині не була очевидним злодіянням?
Як підкреслює Бегін у книзі «Повстання», терор проти палестинців був основним фактором у становленні держави Ізраїль. Терор створив єврейську державу, і він задавав головний тон повсякчасного жаху для палестинського народу протягом половини минулого століття.
Півстоліття терору проти палестинців
Починаючи з 1948 року, палестинці живуть під повсякчасним тероризмом Ізраїлю. Назви сотень сіл було викреслено з географічних карт і буквально стерто з лиця землі. Десятки тисяч будинків було піддано бомбардуванням, зруйновано бульдозерами або підірвано динамітом протягом т. зв. мирного часу! Десятки тисяч чоловіків, жінок і дітей вбито. Ще більшу кількість їх було вибірково затримано, покалічено, знівечено. Сотні тисяч було кинуло до в'язниць і там замучено.
У переслідуванні палестинських бійців опору ізраїльської окупації Ізраїль ніколи не соромився бомбити табори біженців, переповнені жінками й дітьми. Ізраїльські танки, вертольоти і навіть реактивні винищувачі використовуються для того, щоб скидати бомби або розстрілювати ракетами палестинські поселення й табори біженців. Ця зброя не знає різниці між можливим терористом і маленькою восьмирічною дівчинкою. Така зброя може знищити дитину так само, як і ворога Ізраїлю.
Палестинці, підозрювані в активному протистоянні ізраїльській окупації на Західному березі Йордану або в Секторі Газа, піддавалися атакам, їхні родини убивали з гармат ізраїльських танків, ракетами і бомбами. А після того, як підозрюваного знищували чи ув'язнювали, ізраїльська армія зносила бульдозерами або підривала динамітом його рідний дім, де мешкала його родина. Тисячі осель було зруйновано в такий спосіб.
Ізраїль терористичними атаками й убивствами винищив також і сотні палестинських лідерів. Ці атаки часто знищували також ні в чому не винних палестинців, які співчували національному рухові. Більшість з них ніколи не брав участі в якихось актах насильства. Це були просто поети, письменники або клерикали, які своїм словом підтримував у співвітчизниках прагнення до волі. До Аріеля Шарона ізраїльським прем'єр-міністром був Єхуд Барак (Ehud Barak). Він відомий тим, що 1972 року, під час перемир'я між Ізраїлем і Ліваном, увів ізраїльську команду бойовиків-убивць у Бейрут (Ліван), де він особисто убив палестинського письменника Камаля Едвана (Kamal Edwan). Серед ночі, використовуючи беззвучні автомати, він і його команда вдерлися в будинок. Едвана було зарізано, коли він спав у своєму ліжку. Коли нещодавно обраний ізраїльський прем'єр-міністр Єхуд Барак прибув до Нью-Йорка і Вашингтона, керована євреями преса представляла цього убивцю героєм-переможцем.