Незважаючи на величезну кількість рабів в Італії, у багатьох римських текстах порушуються моральні проблеми, пов’язані з експлуатацією рабів. Цей конфлікт іноді дуже складно зрозуміти. Як могли римляни використовувати стільки рабів і водночас вважати це аморальним? Потрібно взяти до уваги риторичний складник багатьох римських джерел, особливо в таких авторів, як Сенека, який створив низку важливих текстів на тему рабства. Втрата колишньої чистоти й бездоганності, що спіткала Рим, була літературним мотивом. Так римляни намагалися спокутувати свою провину в надмірному споживанні — було то споживання їжі на розкішних бенкетах чи використання інших людей як рабів.
У «Дигестах», 21.1, наведено подробиці едикту курульних едилів, що регулював продаж рабів, і описано дефекти, про які необхідно повідомляти. Про дітей-знайд дивись, наприклад, у листах Плінія Молодшого, 10.65 і 66. Авл Геллій у творі «Аттичні ночі», 20.1, пише, що з IV ст. до н. е. громадянам у Римі було заборонено продавати себе в рабство за борги. Раніше це було можливо, але таких рабів треба було продавати за Тибр, що тоді означало за межі римської території. Стосовно германців, відомих як фанатичні гравці в кості, див. у праці Тацита «Германія», 24. Розповідь про напад піратів на Мотону можна знайти в Павсанія, 4.35.6. Захоплення маленького містечка описано на основі взяття римлянами Палермо в 259 році до н. е., про яке розповідає Діодор Сицилійський, 23.18. Наведені ціни ґрунтуються на 5 млн сестерціїв, одержаних за рахунок двохвідсоткового податку з продажу рабів, введеного імператором Авґустом, і відповідних цін на пшеницю та рабів (див. «Едикт про максимальні ціни» Діоклетіана). Я даю ціни в сестерціях часів правління Авґуста. Про максимальні ціни на рабів див. у «Природничій історії» Плінія Старшого, 7.40; про близнюків Марка Антонія — те саме джерело, 7.12, а також 7.39 про акторів, Нерона і Паезона. Про співчуття до щойно придбаних рабів, які важко переживають зміну свого становища, див. у творі Сенеки «Про гнів», 3.29. Наведені приказки можна знайти у Публія Сіра, 489 і 616. Розповідь про Кальвізія Сабіна, котрий примушував рабів учити напам’ять усього Гомера, є в листах Сенеки, 27. Стосовно дитячих наставників див. Квінтіліан «Про виховання оратора», 1.1. Звіт Плінія Молодшого імператорові Траяну про злочинців, що використовуються як державні раби, можна знайти в його листах 10, 31 і 32. «Щасливчик» (Фелікс) було поширеним іменем для рабів.
Розділ II •
Як узяти від рабів усе,
на що вони здатні
Отже, ви придбали рабів. Як тепер керувати ними, щоб вони працювали на повну силу? Чимало рабовласників-початківців потрапляють у пастку, бо думають, що можна обійтися самим батогом. Ті ж із нас, чиї родини володіють рабами протягом кількох поколінь, знають, що таке поводження знесилює рабів і закінчується їхньою непридатністю для подальшого використання. Якщо ви застосовуєте силу понад розумні межі, ви зробите ваших «підопічних» потайними та некерованими. Такі раби — справжня мука і прокляття для власника. Жорстокість зрештою найболючіше б’є по господареві. Можливо, її можна дозволити в копальнях, але аж ніяк не у вашому маєтку, що вже й казати про ваш дім. Натомість вам треба усвідомити: як рабовласник, ви зобов’язані поводитися зі своїми рабами належним чином, і тоді зможете сподіватися, що вони не лише старанно виконуватимуть свою роботу, а й будуть у змозі робити це багато років.
Чинити по справедливості з тими, хто в суспільній ієрархії посідає нижчий щабель, є обов’язком вищих прошарків суспільства. А нижче від рабів у суспільстві немає нікого. Але ми маємо ставитися до них так само, як і до найманих працівників. Тобто треба наполягати, щоб вони працювали добре, але й самим поводитися з ними справедливо. І це попри той факт, що раби, безперечно, не більш ніж робочий інструмент. Найманий працівник — це людина, а раб — це знаряддя, що використовується для обробітку землі чи іншої роботи. Щоравда, це знаряддя вміє говорити, і тільки ця здатність ставить його вище від робочої худоби. Але ви як господар і рабовласник перебуваєте на верхівці соціальної піраміди, і вам належить завжди чинити відповідно до моралі й справедливості навіть із тими, хто на це не заслуговує.
Перший крок до того, щоб ваші раби добре поводилися й старанно працювали, ви вже зробили: ви купили хороших рабів. Наступний крок — навчити їх. Усі розуміють, що те, як ви виховуєте своїх дітей, позначається на індивідуальному характері кожного з них. Так само важливо виховувати та навчати ваших рабів відповідно до тих ролей, які їм доведеться виконувати. Саме тому часто найкращий і найпростіший варіант — купити таких рабів, які ще нікому не служили. Я вже казав, що один мій друг завжди купує військовополонених, іще достатньо молодих для навчання, адже й лошата зазвичай бувають слухняніші, ніж стара шолудива коняка.