Б. І здається, що навіть ставиться до мене зневажливо.
П. Яка ти ще невинна!
Б. Одне, що певне, це те, що кохає мене так, як я хочу...
П. (Зацікавлено) Справді?
Б. Листи, які слали мені інші... і на які я не відповідала ніколи, бо я твоя жінка, говорили про заморські країни, про сни і зранені серця... Та його листи !..
П. Говори, не бійся!
Б. Він говорить у них про мене... про моє тіло...
П. (Гладить її волосся) Про твоє тіло!
Б. «Навіщо мені твоя душа? – каже він. – Душа є спадщиною кволих, спаралізованих героїв і людей слабого здоров’я. Красиві душі лежать на берегах смерти, простягнені на сивім волоссі і висохлих руках. Белісо! Я не бажаю твоєї душі, лиш твого білого, м’якого тіла простертого переді мною»!
П. Цікаво знати, хто цей юнак.
Б. Ніхто не знає.
П. (Зацікавлено) Ніхто?
Б. Я питала всіх подруг.
П. (Таємничо і впевнено) А якщо я його знаю?
Б. Ти справді?
П. Підожди. (Йде до балкону) Ось його маєш.
Б. (Біжить) Він тут?
П. Щойно сховався за рогом.
Б. (Задихана) Ай!
П. Тому, що я старий, я хочу посвятити себе тобі... Те, що я роблю, не робив ніхто ніколи. Та я вже поза цією дурною людською мораллю. Бувай!
Б. Ти куди?
П. (Велично, від дверей) Скоро тобі все стане ясне! Скоро!
ЗАВІСА
ДІЯ ТРЕТЯ
Сад кипарисів і помаранчевих дерев. Коли підноситься завіса, виходять дон Перлімплін і Маркольфа.
МАРКОЛЬФА. Тепер?
ПЕРЛІМПЛІН. Ні, ще час.
М. І що ви надумали паничу?
П. Те, що не надумав раніше.
М. (Плаче) Це все моя вина!
П. О, якби ти знала, який я тобі вдячний!
М. Раніше все було так гарно. Ранком я вам приносила каву з молоком і виноград...
П. Так... Каву з молоком і виноград! А я? Мені здається, що пройшло сто років. Раніше я не міг бачити речей незвичайних, що на цьому світі... Я не міг переступити цього порогу... А тепер... Дивись на мене!.. Кохання Беліси дало мені скарб, про який я і не снив раніше... Ти розумієш? Тепер я закрию очі і бачу те, що хочу... Наприклад, мою матір, коли її відвідували феї, що жили в сусідстві... О! Ти знаєш, як виглядають феї? Манюсінькі... чудові... можуть танцювати на кінчику мізинця!
М. Так, так, феї, феї. Але наша справа...
П. Наша справа? Ага! (Задоволено) Що ти сказала моїй жінці?
М. Хоч я для таких речей не годжуся, я сказала їй те, що ви мені наказали... Що цей юнак прийде цієї ночі, точно о десятій, у сад, одягнений, як завжди, у свій червоний плащ.
П. А вона?
М. Вона зацвіла, як геранія, приклала руки до серця і стала цілувати свої коси.
П. (Захоплено) То вона зацвіла, як геранія... І що сказала?
М. Тільки зідхнула, більше нічого. Але як!
П. Так, я знаю!.. Так, як ніяка жінка це не зробила б, правда?
М. Я думаю, що її кохання перевищує божевілля.
П. (Піднесено) Так! Я хочу, щоб вона кохала того юнака більше, ніж своє тіло. І немає сумніву, що вона його так кохає.
М. (Плаче) Мене аж страх бере це чути... І як ви можете це, доне Перлімпліне, як ви можете це чинити? – Вести свою власну дружину у найбільший гріх з усіх !..
П. Тому, що дон Перлімплін не має чести і хоче себе розважити. Дуже просто! Цієї ночі прийде новий і невідомий коханець доньї Беліси. Що мені більше почати, як співати?
(Співає).
Дон Перлімплін не має чести!
Не має чести!
М. Знайте, що з цієї хвилини я вже не у вас на службі. Наймички теж мають свою честь.
П. О, бідна Маркольфо! Завтра ти будеш вільна, як пташка... Зачекай до завтра... Тепер іди й чини своє діло... Зробиш те, що я тобі сказав?
М. (Відходить, втираючи сльози) А що ж інше вдію? Що вдію?
П. Гаразд! Я цього й хочу!
(Чути солодкі звуки серенади. Дон Перлімплін ховається за кущами троянд).
ГОЛОСИ. На ріки берегах
мочить ніч свої стопи.
У грудях у Беліси
в’януть гілки від кохання.
П. В’януть гілки від кохання!
ГОЛОСИ. Співає ніч без одежі
на березневих мостах.
Беліса купа своє тіло
в солоній воді та єлею.
П. В’януть гілки від кохання!
ГОЛОСИ Ніч анісова і срібна
мерехтить над дахами.
Срібло струмків і дзеркал
і аніс твоїх білих стегон.
П. В’януть гілки від кохання!
(Виходить у сад Беліса, пишно одягнена. Місяць освічує сцену).
Б. Що це за голоси, що наповняють солодкими звуками тихе повітря ночі! Я чула на собі твоє тепло й тягар, красивий і дорогий юначе... Ой!.. Там хтось в кущах!