Будівля, будова, побудова
Іменники "будівля" й "будова" інколи бувають синонімами, що означають тотожні поняття: «Громадські будівлі стояли по той бік села» (О. Копиленко); «Хитались червоні колони будови» (М. Бажан). У двох цих фразах обидва іменники передають закінчений наслідок будівельного процесу, що відповідає російським словам "здание", "строение". Проте іменник "будова" може означати ще й процес будування: «Ми росли на колгоспному полі, на будовах, у труді і в бою», (П. Дорошко), структуру (будова тіла, будова речення) й конструкцію (будова машини).
Є ще іменник "побудова", що означає закінчення процесу. Іноді його помилково вживають замість слова "будова", коли мовиться про структуру: побудова тіла. Цього не слід допускати.
Вид, на виду, на видноті, вигляд, краєвид
Багато трапляється помилок із словами "вид" і "вигляд" – їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де треба вживати інших висловів. Пишуть, наприклад: «Цього року в нас добрі види на врожай». Краще було б: «У нас добрі сподіванки (перспективи) на врожай». Іменник "вид" означає насамперед "лице": «На її виду ще й досі було знати сліди давньої краси» (І. Нечуй–Левицький); «Поганому виду нема стиду» (М. Номис). Цей іменник може бути й синонімом слова "зір": «Видом видати, слихом слихати» (Т. Шевченко).
Російський вислів "быть на виду" по–українському звичайно передається "бути на видноті" (перед очима, на оці): «На стіні, на видноті висів канчук–трійчатка» (О. Ільченко). Однак підо впливом діалекту, де трапляється вислів «на виду» в розумінні – "на видноті", "перед очима", чуємо в сучасній популярній пісні М. Машкіна: «Вся краса твоя чудова у мене на виду». Розуміється, це, як і взагалі діалектизми, не варт поширювати в літературній мові, якщо на те нема особливої художньої потреби – передати колорит місцевої говірки, лишити незайманою пряму мову персонажа твору тощо.
Неприродно звучить по–українському фраза: «У вигляді кари йому наказано переписати весь твір». Відповідно до російського вислову "в виде наказания" по–українському "буде за кару": «Кілька годин просидів за кару» (С. Ковалів). Так само російському "в виде голубя", "в виде подарка" або "в виде опыта" – по–українському відповідає "подібний до голуба (як голуб)", "як подарунок" або "як спроба (на спробу, за спробу)".
Такого ж ґатунку фраза: «Він зробив це для вигляду», – замість – "про око" ("про людське око", "про людські очі"), "для годиться": «Щовечора збиралися до школи про людські очі, ніби на співанку» (А. Головко); «Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться» (М. Стельмах).
Замість вислову "зробити (робити) вигляд", який часто бачимо на письмі й чуємо в розмові, краще сказати удати, удавати: «Не удавай, немов не розумієш» (Леся Українка).
Замість такого ж хибного «І вигляду не показав, що йому соромно» треба – "і взнаки (навзнаки, знаку) не давав (не подавав)": «Проте Орися й знаку не подала» (А. Головко).
Відповідниками російського слова "вид" у розумінні «пейзаж, ландшафт» в українській мові є "краєвид" («Вийшла в поле й стала, задивившись у далечінь на чудовий краєвид». – М. Коцюбинський) або "вигляд" («Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку і за річку». – І. Нечуй–Левицький).
Українськими відповідниками до російського "вид" у розумінні «сорт, варіант» будуть "різновид", "ґатунок", "рід", "сорт", "категорія": «На основі безпосереднього звернення до традиції народного мистецтва виробляється й утверджується новий жанровий різновид – декоративний естамп…» («Образотворче мистецтво»); "відміна" («Є ще сім відмін сієї приказки». – М. Номис); а в біології – "вид", "різновид": «Слід розповісти дітям про армію наших агробіологів–мічурінців, про творців нових видів рослин і тварин» («Літературна газета»).
Російському вислову "вид на жительство" в українській мові відповідає – "посвідка на прожиття". У художній літературі, коли хочуть надати фразі бюрократично–канцелярського звучання, користуються словом "вид": «Як же ми тебе приймемо, що в тебе ні виду ніякого, нічого» (Панас Мирний).
Вираз і вислів
Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник "вираз" у різних значеннях: «Почала… солодкими виразами любові промовляти» (І. Нечуй–Левицький); «Вираз на лиці понуро урочистий» (П. Куліш).