Такого Стара Рафалівка за все своє існування, мабуть, не знала. А червоні зігнали всіх, хто вцілів і на очі потрапив, розгрібати насипану бандерівцями могилу (пам'ятник загиблим за незалежність — О. Ґ.}. Не дозволили навіть лопати взяти. Повинні були голіруч, хай кров з-під нігтів, розгрібати, хоч зубами гризти і жменями розносити, аж доки рівним те місце не стало. Потім усіх, хто розгрібав, розстріляли… Ось така правда про Стару Рафалівку.
Залишилось від містечка село в декілька хат […]29.
Петрівці знали, в якій хаті чим можна поживитися, як і те, що основні сили УПА під командуванням «Вірного» тоді її залишили, тому можна було показати свій „героїзм". Такими вони мені запам'ятались, ті петрівці: на конях, п'яні, завжди готові нещадно вбивати «ворогів і зрадників народу» і грабувати «в ім'я перемоги над фашизмом»"
Можна було б подумати, що журналіст Боярчук якось перебрехав розповідь пані Сидорчук або вона сама розповіла небувальщину. Проте факт знищення села Стара Рафалівка підтверджується іншим незалежним джерелом — донесенням політичного референта Військового округу УПА "Заграва" за жовтень 1943 року:
"Большевики… Напали на Стару Рафалівку, яку спалили. Вбили 60 осіб, з них 8-х з районного активу. Вбито політичного референта Тетерю (Бугая). Погрожували смертною карою за підтримку УПА"30.
Оцінимо "точність" партизанського терору — спалено село, вбито 60 осіб. Серед вбитих тільки 8 (13,3 %) — члени ОУН (а притулок і господарство втрати-ли сотні людей!). Напевно, і в інших випадках знищені "поліцаї" та "націоналісти", зазначені в партизанських звітах, часто жодного стосунку до колабораціонізму чи національного Супротиву не мали. У кінці 1943-го — першій половині 1944 року Совєти знову захопили територію Західної України. Неорганізований партизанський терор змінився відносно впорядкованими репресіями РККА-СА, НКВД-МВД і НКҐБ-МҐБ.
Після повернення з рейду на Сан і Віслу 5 вересня 1944 року 1-ша Українська партизанська дивізія імени Двічі Героя Совєтського Союзу С. А. Ковпака була направлена на боротьбу проти повстанців, ставши, фактично, суто каральним з'єднанням.
У 1944–1950 pp., зокрема з ковпаківців-українців набиралися так звані "спец-групи" НКВД-МГБ31. Ці загони діяли під видом партизанів УПА, провокували місцеве населення (розкриваючи мережу ОУН-УПА) і/або вбивали та всіляко знущалися над простими селянами з метою компрометування бандерівців.
В інтерв'ю з автором цих рядків останній головнокомандувач УПА Василь Кук свідчив, що "провокації були найефективнішою методою боротьби проти повстанського руху"32.
Партизанів залучили до такої діяльності, відповідно, наджорстокий терор проти місцевого населення не був для них якоюсь новою "роботою".
На жаль, підрахунки знищених партизанами колабораціоністів, учасників ОУН-УПА і мирних мешканців просто неможливі. Немає комплексу документів, які б відображали хоча б відносно повну картину партизанського комуністичного терору в 1941–1944 pp. Імовірно, безпосередніми жертвами "народних месників" (часто й невинними) стали десятки тисяч совєтських громадян на окупованій території (якщо лише за один рік тільки загони, підпорядковані тільки УШПР, вбили мінімум 6 672 особи з місцевого населення!). Ще більше совєтських громадян стали непрямими жертвами діяльності совєтських партизанів — "антипартизанського" нацистського терору. Наведені факти відкривають маловідому й до сьогодні не переосмислену суспільством сторінку в історії совєтської репресивно-каральної системи. Навіть коли населення СССР опинилось у жахливих умовах окупації ворожим тоталітарним режимом, совєтське керівництво, замість того щоб якось полегшити долю десятків мільйонів людей, вкотре продемонструвало своїм "підлеглим", наскільки "довгі руки" в НКВД.
Посилання
1. Див., наприклад: Александров К. Против Сталина. Восточные добровольцы во Второй мировой войне. Сборник статей и материалов. — СПб.: "Ювента", 2003. — С. 99.
2. Безсмертя: Книга пам'яті України, 1941–1945. — К.: "Книга пам'яті України", 2000. — С. 224.
3. ЦЦАГОУ, ф. 57, оп. 4, спр. 190, арк. 193.
4. Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооруженных сил. Статистическое исследование / Под общей редакцией кандидата военных наук, профессора АВН генерал-полковника Г. Ф. Кривошеева. — М.: "Олма-Пресс", 2001 // http://www.soldat.ru/doc/casualties/book/chapter5_13_07.html
5. ЦДАГОУ, ф. 57, он. 4, спр. 190, арк. 77.
6. Сергійчук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944–1953 рр. Нові документи і матеріали. — К., 1998. — С. 32.
7. РЦХИДНИ, ф. 69, оп. 1, д. 25, л. 37. Цит. за: Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У двох книгах… Книга друга. Документи і матеріали. — К., "Либідь"-"Військо України", 1994. — С. 362–363.
8. Там само. — С. 363–364.
9. ЦДАГО, ф. 63, оп. 1, спр. 85, арк. 22.
10. Білас І. Цит. праця. — С. 365–366.
11. ЦДАГОУ, ф. 63, оп. 1, спр. 4, арк. 140.
12. ЦДАГОУ, ф. 62, оп. 1, спр. 1521, арк. 173–175. Цит. за: Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії НКВС-МВС, МДБ-КДБ. 1943–1959. Книга перша: 1943–1945. Літопис УПА. Нова серія. Т. 4 — Київ — Торонто: "Літопис УПА", 2002. — С. 186–187.
13. ЦДАГОУ, ф. 63, оп. 1, спр. 85.
14. ЦДАГОУ, ф 62 оп. 1І, спр. 21.
15. Білас І. Цит. праця. — С. 413–415.
16. Вгаeutigam О. So hat es sich zugetragen. Ein Leben als Soldat und Diplomat. - Wuerzburg, 1968. - S. 595–596.
17. Органы Государственной безопасности в Великой Отечественной войне / Сб. док-тов. Том II Книга 2 Начало. 31 августа-31 декабря 1941 года. — М: "Русь", 2000. — С 371-372
18. Білас І. Цит. праця. — С. 415–417.
19. ЦДАГОУ, ф. 57, оп. 4, спр. 189, арк. 13.
20. ЦДАГОУ, ф. 63, оп. 1, спр. 85, арк. 28–29.
21. ЦЦАГОУ, ф. 63, оп. 1, спр. 4, арк. 95.
22. ЦДАГОУ, ф. 63, оп. 1, спр. 99.
23. Білас І. Цит. праця. — С. 413–414.
24. ЦДАГОУ, ф. 57, оп. 4. спр. 189, арк. 80.
25. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943–1944. Документи і матеріали. / Упор. О. Вовк, І. Павленко. Літопис УПА. Нова серія. Том 2. — Київ — Торонто, 1999. — С. 244–248.
26. Там само. — С. 251–258.
27. Там само. — С. 302.
28. Літопис УПА. Том 2. — Торонто: "Літопис УПА", 1985. — С. 218–219.
29. Боярчук П. Трагедія Старої Рафалівки: 50-річчя УПА: невідомі сторінки війни // Волинь (Луцьк). 04.08.1992.
30. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943–1944… - С. 272.
31. Білас І. Цит. праця. — С. 460–464.
32. Інтерв'ю з Василем Куком // Особистий архів Олександра Ґоґуна.