Містер Кальтенборн зауважив, що ці щоденні слова підбадьорення допомогли йому перетворити роботу, яку він спочатку ненавидів і якої боявся, на пригоду, від якої він отримував задоволення, та ще й досить прибуткову.
Коли я попросив містера Кальтенборна дати якусь пораду молодим американцям, які прагнуть успіху, він сказав: «Просто щоранку працюйте над собою. Усім відомо про важливість фізичних вправ, які допомагають вийти із напівсну, в якому вранці перебуває більшість людей. Але ще більше нам потрібні психологічні та розумові вправи, які щоранку спонукатимуть нас до дій. Кожного дня кажіть собі напутні слова».
Вам здається, що щоденне підбадьорення — це безглуздо, несуттєво і по-дитячому? Ні, навпаки, це сама суть здорової психології. Наше життя таке, яким ми його уявляємо. Ці слова такі ж істинні в наш час, як і вісімнадцять століть тому, коли Маркус Аврелій написав у своїх «Роздумах»: «Наше життя таке, яким ми його уявляємо».
Розмовляючи з самим собою щодня, ви можете спонукати себе думати про сміливість, про щастя, про могутність і спокій. Розмовляючи з собою про речі, за які ви маєте бути вдячними, ви піднесетесь духом.
Мудрі думки допоможуть зробити приємнішою будь-яку роботу. Ваш бос хоче, аби ви були зацікавлені у своїй роботі, щоб він міг заробити більше грошей. Але давайте забудемо про те, чого хоче ваш бос. Думайте лише про те, що зацікавленість роботою може дати особисто вам. Нагадайте собі, що вона може подвоїти радість, яку ви отримуєте від життя, адже ви проводите на роботі майже половину свого активного часу, і якщо ви не знайдете щастя на роботі, то можете не знайти його ніде і ні в чому. Постійно нагадуйте собі, що зацікавленість у роботі позбавить вас хвилювань і навіть може призвести до підвищення на посаді чи збільшення зарплатні. Навіть якщо цього не станеться, вона зменшить вашу втомлюваність і допоможе більше цінувати години дозвілля.
Розділ 5
Чи проміняли б ви те, що маєте, на мільйон доларів?
знаю Гарольда Ебботта уже багато років. Він жив в Вебб-Сіті, штат Міссурі, і якийсь час завідував навчальною частиною на курсах, де я викладав. Одного дня ми з ним зустрілися в Канзас-Сіті й він люб'язно підвіз мене до моєї ферми в Белтоні, штат Міссурі. Під час поїздки я запитав його, що він робить, щоб уникнути хвилювання, і він розповів мені повчальну історію, яку я ніколи не забуду.
«Раніше я багато хвилювався, — почав він свою розповідь, — але одного весняного дня 1934 року я йшов вулицею Вест-Доуерті у Вебб-Сіті й побачив картину, яка раз і назавжди стерла всі мої тривоги. Все це тривало не довше як десять секунд, але за ці секунди я дізнався про життя набагато більше, ніж за останні десять років. Протягом двох років я був власником бакалійної крамниці у Вебб-Сіті. Тоді я не лише втратив усі свої заощадження, а й заліз у борги, які мені довелось виплачувати ще впродовж семи років. Минулої суботи я був змушений зачинити свою бакалійну крамничку, і тепер ішов до Банку торговців і шахтарів, щоб позичити грошей, на які я зміг би вирушити в Канзас-Сіті на пошуки роботи. Я плентався, як побитий собака. Я втратив весь свій запал і віру. Раптом я побачив, як вулицею пересувається безногий чоловік. Він сидів на маленькій дерев’яній платформі, обладнаній коліщатками від роликів. У руках цей чоловік тримав по дерев’яному бруску, якими він відштовхувався від бруківки. Я помітив його саме в ту мить, коли він щойно перетнув вулицю і тепер намагався піднятися над краєм тротуару, щоб вибратись на нього. Його дерев'яний возик нахилився, і наші очі зустрілись. Він привітав мене широкою усмішкою. „Доброго ранку, сер. Чудовий ранок, чи не так?“ — весело сказав він. Я стояв, дивився на того чоловіка, і раптом зрозумів, який же я багатий. У мене було аж дві ноги. Я міг ходити. Мені стало соромно за те, що я так себе жалів. Я сказав собі, що якщо цей чоловік може бути щасливим, веселим і впевненим, не маючи ніг, я й поготів можу бути таким, адже в мене є ноги. Я відчув несподіваний приплив сил. До цієї зустрічі я збирався попросити в Банку торговців і шахтарів усього лише сто доларів, але тепер був рішуче налаштований просити двісті. Спочатку я збирався сказати, що хочу поїхати в Канзас-Сіті, щоб спробувати знайти роботу. Тепер я впевнено заявив, що хочу вирушити до Канзас-Сіті, щоб влаштуватися на роботу. Звичайно ж, я отримав позику; і я влаштувався на роботу.