Містеру Джону Бланку,
Бланке Ілль,
Indiana
Вельмишановний містере Бланк,
Наша компанія бажає зберегти своє лідерство у сфері радіомовлення.
(Кого цікавить бажання вашої компанії? Мене хвилюють лише мої власні проблеми. Банк позбавляє мене права викупу заставної на мій будинок, тля знищує мої троянди, на фондовій біржі вчора спостерігалося падіння. Цього ранку я спізнився на роботу, мене не запросили на вечір до Джонсонів, лікар каже, що у мене підвищений тиск, неврит і лупа. І що ж відбувається? Сьогодні вранці я, стурбований, приходжу до свого офісу, отримую пошту і читаю базікання якогось шмаркача із Нью-Йорка про бажання його компанії. Ха! Якби він тільки міг пердбачити, яке враження справить його лист, то негайно покинув би рекламну справу і заснував виробництво засобів від овечих вошей.)
Національні рекламодавці нашої агенції були оплотом нашої мережі. Послідовне збільшення тривалості мовлення рік за роком допомагає нам утримувати позицію лідера серед інших агенцій.
(Ви великі, багаті й знаходитесь на верхівці, чи не так? То й що? Може, ви такі ж великі, як «Дженерал Моторс», «Дженерал Електрікс» та «Дженерал Стафф» разом узяті, але мені на це начхати. Навіть маючи розум колібрі, ви б могли зрозуміли, що мене цікавить лише моя власна велич. Всі ці теревені про ваш неймовірний успіх змушують мене відчути свою нікчемність.)
Ми хочемо створювати наші рекламні повідомлення із застосуванням останніх досягнень у сфері інформаційних технологій.
(Ви хочете! Ви хочете. Віслюки. Мене зовсім не цікавить, чого б хотіли ви, чи чого хотів би президент Сполучених Штатів. Запам'ятайте раз і назавжди, що я керуюся виключно власними бажаннями, а у вашому ідіотському листі немає жодного слова про те, що мене цікавить.)
Тож просимо внести нашу компанію до Вашого списку найкращих інформаційних передач і використовувати наші рекламні матеріали не лише у недільних передачах, а й у будь-який інший зручний для слухачів час.
(«Список найкращих»... Яке нахабство! Спочатку ви змушуєте мене почуватися ще більше нікчемним, ведучи свої пафосні розмови про свою компанію, а потім просите мене внести вас до «списку найкращих», навіть не додавши «будь ласка»).
Негайне повідомлення про отримання цього листа з переліком останніх даних про Вашу роботу буде взаємовигідним.
(Ви баран! Ви надсилаєте мені дешевого стандартного листа, одного з тих, що розлітаються по всьому світу, наче осіннє листя, і ще маєте нахабство просити мене, занепокоєного заставними, трояндами та високим тиском, писати особисте підтвердження про отримання вашого листа, причому «негайно». Що ви маєте на увазі під цим «негайно»? Хіба ви не знаєте, що я так само зайнятий, як і ви, чи, принаймні, мені так подобається думати. І взагалі, хто дав вам право мені наказувати?.. Ви пишете, що це буде «взаємовигідно». Нарешті, нарешті ви згадали і про мої інтереси. Але я так і не зрозумів, який я матиму з цього зиск.)
P.S. Можливо, Вас зацікавлять додані копії матеріалів з журналу «Бленквіль». Ви можете використати їх у передачах вашої радіостанції.
(Нарешті, аж у постскриптумі ви згадали щось, що може допомогти мені вирішити одну з моїх проблем. Чому ви не почали з цього свого листа? Хоча, що це я? У будь-якого рекламного агента, який дозволяє собі надсилати такі дурні листи, вочевидь щось не в порядку з довгастим мозком. Вам потрібен не перелік останніх даних про нашу роботу, а кварта йоду для покращення роботи щитовидки.)
Якщо людина, що присвятила своє життя рекламі й визнана фахівцем у мистецтві переконувати людей купувати, пише такі листи, то чого вже очікувати від м’ясника, пекаря чи автомеханіка?
Ось іще один лист, якого мій студент Едвард Вермілен отримав від начальника великої вузлової товарної залізничної станції. Яке враження справив цей лист на людину, якій він був адресований? Прочитайте його, а потім я вам розповім.
«А. Зерегас Соне»
28 Фронт-стріт
Бруклін, Нью-Йорк. 11201