Тоді він додав дві риски між цифрами, перетворивши число на 4/5/2015, і запитав:
— Це твій день народження? Чи Скотта? — Ні, це була наша річниця.
Потім Девід узяв колоду карт, на яких були імена та слова, і запропонував мені розділити її на п’ять стосів. Скотта він попросив перевертати по одній верхній карті, а мені звелів записувати повідомлення на великому мольберті.
— Ти... — написала я, коли Скотт прочитав першу картку.
— Вийдеш... за… мене...
Я затулила обличчя руками, чекаючи на останню карту.
— Заміж.
Скотт підвівся зі стільця й дістав із кишені обручку. Він опустився на одне коліно. Я кивнула, схопила обручку та притягнула його у свої обійми. Натовп вибухнув оваціями, і Девід вивів нас із театру. Ми вийшли в бар, де нас привітали тридцятеро наших друзів. Вони стали у «тунель кохання», вишикувавшись парами та піднiсши руки над головою. Ми переможно пробігли через той тунель.
Попри те що освідчення виявилося цілковитою несподіванкою, наше бажання одружитися сюрпризом не було. Ми попрацювали над цим. Ми проводили ті складні розмови. Ми обрали варіант ухвалювати рішення, а не жити за інерцією.
Ключові висновки
1. Кохання — наркотик, від якого ми п’яніємо.
2. Ефект хибного консенсусу — це прагнення вважати, що інші люди дивляться на все так само, як і ми. Коли на ранніх етапах стосунків кохання поєднується з ефектом хибного консенсусу, пари часто не обговорюють важливих аспектів свого майбутнього до рішення одружитися. Вони припускають, що їм обом хочеться одного й того самого, навіть не шукаючи підтверджень цього. Це може призвести до нещасного кінця.
3. До рішення вступити в шлюб ви можете подолати ефект хибного консенсусу, виконавши наодинці із собою й удвох із партнером низку дій, які мають назву «Час би вже: минуле, теперішнє та майбутнє». Вам варто обговорити минуле (де ви побували), теперішнє (де ви перебуваєте зараз) і майбутнє (куди ви прямуєте). Дуже важливо приділити час обговоренню таких тем, як гроші, секс, релігія та діти.
Розділ 18. Цілеспрямоване кохання
Пам’ятаєте оману про довге та щасливе життя разом? Помилкове переконання, що найскладніше в коханні — знайти когось, бо це лише перша дія вашої любовної історії. Наступний етап — підтримувати стосунки, щоб ті тривали якнайдовше, — також складний. Я написала цей розділ, щоб допомогти вам це зробити.
Я не збираюся показувати вам шлюб крізь рожеві окуляри. Ось який вигляд має життєвий шлях багатьох пар.
Перший графік на наступній сторінці показує, як змінюється в середньому задоволення шлюбом із плином часу. Виявляється, що довше ви одружені, то менше щасливі. І жили вони разом довго та щасливо, хай їм трясця.
Далі розміщено ще один важливий графік. На ньому вказано відсоток пар, які оцінили свої взаємини як «дуже щасливі» від 1972 до 2014 року.
Як бачите, упродовж останніх сорока років дедалі менше та менше людей відчувають задоволення від тривалих стосунків.
Але надія є. Бути в нещасних взаєминах — це не фатум. Чудові стосунки створюють, а не знаходять. Ви можете налагодити міцний зв’язок, докладаючи до цього зусиль. У ваших руках нагода вибудувати стосунки вашої мрії.
Створення стосунків, що зазнають змін разом із людьми в них
Під час добору відповіді на запитання, що робить взаємини тривалими, я часто згадую цитату Чарльза Дарвіна, що стосується його висновків про природний відбір: «Виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто краще пристосовується до змін». Навіть за наявності у вас зараз міцних взаємин ви можете їх утратити, якщо не підлаштовуватиметеся. Ваше життя чи життя вашого партнера може піти непередбачуваним курсом. Створювати стосунки, які можуть еволюціонувати, — ось ключовий секрет їхньої довготривалості.
Може, вам здається, що ви не надто змінитесь у майбутньому, бо вже стали тією людиною, якою будете ще довго.
ВПРАВА: дайте відповіді на ці два запитання
1. Наскільки, на вашу думку, ви змінилися впродовж останніх десяти років?
____________________________________________________________________
2. Наскільки, на вашу думку, ви змінитеся протягом наступних десяти років?
____________________________________________________________________
Гарвардський психолог Деніел Ґілберт із командою ставили ці самі запитання великій групі учасників. Так, дослідники просили окремих людей передбачити, наскільки ті зміняться протягом наступного десятиліття. Іншим пропонували відповісти на запитання про те, наскільки вони змінилися за минулі десять років. Більшість із опитаних вважали, що суттєво змінилися за попередню декаду, але не очікували, що відчутно зміняться впродовж наступного десятиліття. Усі респонденти помиляються. Ґілберт називає таку помилку ілюзією кінця історії.