— Ми пристрасні! Дбаємо про побут. Говоримо відкрито. Ми не одна людина, тож, звісно, сперечатимемося. Я усвідомлюю, що всі стосунки вимагають зусиль. І вирішила докладати їх до цих.
Ключові висновки
1. Мислення має значення! Від здатності припинити чекати на другу половинку та налаштуватися на роботу може залежати, знайдете ви супутника життя чи ні.
• Люди, що вірять у існування другої половинки, відмовляють перспективним партнерам, бо ті не відповідають їхнім уявленням про те, який вигляд має кохання та як відчувається. Думають, що воно просто з ними станеться. Очікують любові, до якої не треба докладати зусиль. А якщо все не так — либонь, вони зустрілися не з тією людиною.
• Люди, налаштовані на роботу, знають, що взаємини вимагають зусиль і що побудова успішних стосунків — це процес.
2. Віра в долю та казки — частково породжена мультфільмами Діснея, романтичними комедіями та соціальними мережами — створює нереалістичні очікування щодо пошуку та збереження стосунків. Пам’ятайте, що ніхто не ідеальний, і ви також. Навіть у Прекрасного принца вранці тхне з рота.
3. Міф про довге та щасливе життя разом — помилкове переконання, що найскладнішим у коханні є знайти когось. Насправді це тільки початок. Залишатися в стосунках — також робота. Якщо ви сподіваєтеся, що у взаєминах буде просто, то стикнетеся з неминучими труднощами зненацька.
4. Час визнати існування (і взятися до пошуків) реальної любові, у якій треба притиратися одне до одного й усяке таке!
Розділ 4. Не давайте змоги найкращому стати ворогом хорошого
Стівен розповів, що не пригадує випадку, коли просто інтуїтивно знав, що робити. Він дуже ретельно вивчав тему, перш ніж ухвалити щодо неї будь-яке суттєве — чи несуттєве — рішення. Раз на кілька місяців чоловік проходив співбесіду в новій компанії («Щоб мати варіанти», — пояснив мені) та зрештою залишався на своїй теперішній роботі. Він дві години читав відгуки про віскі, перш ніж купити своєму татові пляшечку такого на День батька. Кожне рішення Стівен розглядав як задачу, яку треба розібрати, проаналізувати та якою потрібно добряче заморочитися. В помітках на його телефоні були суцільні переліки плюсів і мінусів. Навіщо ризикувати, ухваливши просто нормальне рішення, коли від ідеального тебе відділяють лише кілька годин дослідження?
Хоча час від часу така поведінка дратувала його друзів (і роботодавців), тільки сам Стівен насправді страждав від своєї нерішучості. І ще його дівчина Ґаббі.
Ґаббі кохала Стівена. Стівен кохав Ґаббі. Вони чотири роки зустрічалися і три з них жили разом. Але чоловік часто запитував себе: «Хто ще може бути десь там?» Він знав про гарні риси характеру Ґаббі. Та працювала медсестрою, доглядала котів у місцевому притулку для тварин. Була відданою, ласкавою, турботливою, привабливою, доброю та розумною. Однак цього виявилося недостатньо. Стівен волів, щоб вона була більш товариською. Він прагнув запрошувати гостей на обід і глибокодумних розмов на абстрактні теми.
Ґаббі почувалася готовою вийти заміж і створити сім’ю. Стівен, у своєму стилі, такої певності не мав.
Після року чекання на Стівенове рішення Ґаббі подумала, що з неї досить. Їй набридло ходити на весілля друзів, які познайомилися, коли вони зі Стівеном уже зустрічалися. Одного пізнього вечора вона сказала Стівенові крізь сльози: «Я більше не можу чекати. Я хочу заручитися або розійтися».
Наступні кілька місяців Стівен уявити не міг, як йому вчинити. Він хотів хотіти заручитися, але так і не змусив себе освідчитися. Чоловік обговорював це зі своїми друзями. Він довго плавав, обмірковуючи це питання, але навіть не наблизився до розуміння того, чого насправді бажає.
Стівену не вдавалось облишити запитувати себе: «Чи не міг би я бути на п’ять відсотків щасливішим із кимось іншим?»
Максималізм проти вдоволеності
Стівен — максималіст. Максималісти залипають на тому, щоб ухвалити найкраще з можливих рішень. Американський економіст, політолог і когнітивний психолог Герберт А. Саймон першим описав цей профіль особистості у своїй роботі 1956 року. На думку Саймона, максималісти — це особливий тип перфекціоністів. Вони відчувають потребу розглянути всі можливі варіанти, щоб набути готовності обрати. Але вдовольнити цю потребу стає надто складно і навіть нереально, коли перед ними відкривається величезна низка можливостей.