Проблема з максималізмом
Чи мають максималісти кращі результати?
Це питання можна розглянути з двох ракурсів — об’єктивного результату та суб’єктивного досвіду, тобто якості вашого вибору та вашого ставлення до нього.
Уявіть, що ви є максималістом, якому набридло тринькати гроші на ранкову каву. Ви багато годин вивчаєте все про домашні кавоварки. Ви читаєте відгуки на Амазоні й на інших сайтах. Нарешті обираєте ту, яку більшість визнала найкращою, — елегантну «Breville Bambino Plus». Коли ж кавоварку привозять, ви помічаєте, що її не так просто встановити на вашій кухні, як вам здавалося, а тоді запитуєте себе, чи не варто було купити меншу. Далі. Як і попереджали в оглядах, кавоварка не передає всієї насиченої палітри смаку кавових зерен. Кава заварюється — і ви також закипаєте, жалкуючи, що не зупинилися на іншому варіанті.
Тим часом ваша вдоволена подруга також намірилася купити кавоварку. Вона вирушає до торгового центру, бачить крамницю «Nespresso», пояснює консультантові, що їй потрібно, і виходить звідти з кавоваркою за розумну ціну. Подруга розповідає вам, що обожнює щоденний процес приготування лате — від вибору кавових зерен за кольором до кип’ятіння молока.
Загалом очевидно, що ви взяли найкращу кавоварку з усіх можливих (на кількох вебсайтах вашу кавоварку порівнювали з кавоваркою подруги — і ваша перемогла), але хто насамкінець залишається більш задоволений своїм рішенням?
Вдоволені стверджують, що дужче радіють своєму вибору, навіть коли надали перевагу об’єктивно гіршому варіантові (ну справді, «Nespresso» вашої подруги навіть не в топі на сайті відгуків!). Це тому, що максималісти постійно перепитують себе. Вони страждають двічі: спочатку відчайдушно щось вирішуючи, а потім постійно переймаючись, що рішення виявилося неправильним.
Психолог та автор книги «Парадокс вибору» Баррі Шварц пояснює, що максималісти відрізняються від удоволених не якістю рішень, а своїм почуванням через ці рішення: «Максималісти ухвалюють гарні рішення та зрештою через них почуваються погано. Вдоволені ухвалюють гарні рішення та зрештою почуваються добре».
Яка ваша мета? Купити найкращу в світі кавоварку чи бути щасливим? Якщо ви обираєте щастя, то тут насправді має значення суб’єктивний досвід, а не об’єктивний результат. Попри те що якість кави є також важливою, вирішальним залишається те, як ми до неї ставимося.
Мудрість удоволеності
Максималісти прагнуть зазирнути під кожен камінь, доки ухвалять рішення. Коли ж ідеться про взаємини, така проблема набуває особливої складності: ви ж не можете сходити на побачення з усіма підхожими для вас одинаками чи одиначками вашого міста, не кажучи вже про весь світ. Тож якщо сподіваєтесь одружитися чи зав’язати тривалі взаємини, вам таки доведеться ухвалити рішення з огляду на доступну інформацію.
Якщо ви максималіст, то можете нервуватися від самої такої думки. Що, як будете невдоволені тим, кого оберете? Ось гарна новина: у нас є неймовірний інструмент досягнення щастя — наш мозок! Щойно ми остаточно зупиняємося на чомусь, мозок допомагає нам раціонально обґрунтувати, чому це є правильним вибором.
Раціоналізація — це здатність переконувати себе, що вчинили правильно. Уявіть, що ви купуєте дороге зимове пальто, яке маєте право повернути протягом тридцяти днів. Ви берете пальто додому та зважуєте всі його переваги й недоліки. Як наслідок — навіть залишивши пальто собі, ви вже не викинете з голови перелік мінусів, але, купивши пальто, яке не можна повернути, одразу ж починаєте його любити. Воно однаково буде вашим, тоді навіщо перейматися його недоліками? Ось у чому сила раціоналізації. Користуйтеся нею.
У взаєминах це також працює. Коли ви віддалися комусь, ваш мозок робить усе можливе, щоби переконати вас, що це правильне рішення. Вдоволені інтуїтивно це розуміють — і вдаються до цього.
Хтозна, чи не думаєте ви зараз: «Я не бажаю ухвалювати просто “гарне” рішення. Я не збираюсь вгамуватися». І це поширена помилка сприйняття вдоволення. Пам’ятайте: вдоволені можуть мати дуже високі стандарти. Вони здатні певний час шукати, доки не знайдуть варіант, що відповідатиме їхнім очікуванням. Різниця полягає в тому, що, знайшовши те, що збігається з їхніми стандартами, такі люди цим задовольняються. Їм нецікаво, що ще може бути десь там.