Поміркуйте також і про свої вимоги, яких не виміряти цифрами, як-от «із дипломом про вищу освіту» або «обов’язково католик». Ці позначки «так»/«ні», ймовірно, відображають ваші вимоги щодо глибших речей — інтелектуального розвитку чи традиційних цінностей, — які складно відобразити в додатку.
Зробіть це зараз. Серйозно, я почекаю. (Я однаково вже п’ятнадцять хвилин чекаю на свій сандвіч із копченою індичкою, діжонською гірчицею та гострим чедером.)
Я виконала цю вправу з Джонатаном. Він послабив свої вимоги щодо зросту і відразу ж побачив значно більше чоловіків, аніж раніше. Інтелект і почуття гумору й досі були обов’язковими вимогами, але Джонатан усвідомив, що йому доведеться шукати ці риси характеру, перечитуючи профілі людей, спілкуючись із ними та знайомлячись на справжніх побаченнях. Жоден додаток не зробить це за нього.
Свайпайте по-новому
Ви оновили налаштування вибору. Тепер час оновити процес цього вибору.
Поставте під сумнів свої звичні припущення. Одного разу я дивилася, як моя клієнтка сидить у додатку. Ми натрапили на гарненького хлопця із дотепною інформацією про себе. Вона свайпнула ліворуч. Я запитала чому, і вона відповіла: «Він консультант, а консультанти — нудярі». Що?! Всі консультанти? Кожнісінький із них? Клієнтка припускала, що знає все, що їй потрібно, з огляду на один факт із життя людини. Ваша робота — це не ви. Люди на однакових посадах можуть бути зовсім різними.
Ось іще один приклад: я працювала з клієнткою, що полюбляла подорожувати й хотіла знайти когось, хто також багато де побував. Я допомогла їй зрозуміти, що першорядне значення для неї мають схильність до пригод і допитливість, а не те, скільки країн він відвідав.
Перескочимо вперед на кілька місяців. Ця моя клієнтка познайомилася з чудовим хлопцем, який досі ніколи не бував за кордоном, бо йому не вистачало фінансових ресурсів для подорожей, одначе він поділяв цінності, які ми визначили (останнi набули в нього вияву в започаткуванні власної справи). Моя клієнтка допомогла йому отримати перший закордонний паспорт. Зараз пара постійно подорожує разом. Якби вона розглядала лише людей із повним паспортом печаток (як вона спочатку намірювалася), то взагалі не дала б йому шансу.
Те, що ви знаєте, де людина побувала або де вона є зараз, ще не означає, що ви знаєте, куди вона прямує.
Шукайте причини сказати «так». Коли виникає спокуса повправлятися в додатках для знайомств (з’ясувати, що не так із людьми, чи знайти причини відповісти «ні»), натомість спробуйте менше засуджувати інших. Я бачила користувачів, що свайпають ліворуч, прочитавши, наприклад, «учитель» («Ой, він не зароблятиме достатньо грошей для мене») чи «інструктор із йоги» («Не хочу зустрічатися з кимось, хто поклоняється кристалам і намагатиметься активувати мені чакри»). Ви не знайомі із цими людьми. Ви бачите крихітну дещицю того, ким вони є, — кілька світлин та якусь загальну інформацію. Якщо з кимось щось «може бути», свайпніть зараз праворуч і подивіться, що станеться. Оцінюючи потенційних партнерів, шукайте в кожному щось привабливе, а не те, що вас відштовхує.
Читати людей, переглядаючи додатки — це радше мистецтво, ніж наука. Не думайте, начебто знаєте, що люди мають на увазі під своїми відповідями. Що означає позначка «так» на «Іноді вживаю наркотики»: «Я братиму в похід траву» чи «Час від часу на кілька днів випадаю з реальності через героїн»? Що означає «Католик»: «Я виховувався в католицькій родині, але не дуже цим цікавлюся» чи «Щонеділі сиджу в церкві на передній лаві»? Не варто вважати, що ви точно знаєте, що мали на увазі люди, відповідаючи на ті самі нечітко сформульовані запитання, з якими було стільки проблем у вас. Чому б не зустрітися з ними та не обговорити все це особисто?
Ходіть на побачення не лише з тими, хто, як вам здається, точно вам пасує. Тільки так ви з’ясуєте, що вам насправді подобається, замість того щоб припускати, що ви вже це знаєте.
Одна моя знайома накатала простирадло у Фейсбуку про те, якими «сумними та заблуканими» є зараз ті, хто знайомляться онлайн. Як доказ вона виклала скриншот профілю, який нещодавно побачила. Там чоловік написав, що його «найбільший ірраціональний страх» — «одружитися з кимось, із чиїм іменем не складеш весільного хештеґа з гарною грою слів». Їй ця відповідь здалася зухвалою і — це я цитую її пост у Фейсбуку — такою, що відображає «занепад культури побачень серед міленіалів». (Якщо вам невідомо, що таке весільні хештеґи, то це коли пара поєднує свої імена в дотепну фразу, якою всі позначають опубліковані світлини з їхнього весілля. Наприклад, коли моя подруга Дані виходила заміж за свого чоловіка Еріка Геліцера, її хештеґ був #highwaytohelitzer, посилання на пісню «AC/DC».)