Як гадаєте, що сталося? Більшість тих, хто зник, не надсилаючи повідомлення, відповіла, що через свій учинок почувається нейтрально чи не дуже щасливо. Пізніше вони стверджували, що почуваються винними, тож, коли після першого побачення людина кілька разів перепитувала, чи не зустрітися їм ще раз, узагалі воліли не брати телефон.
Ті, хто писав, що не зацікавлений у спілкуванні, отримували позитивне підкріплення від іншої людини майже в двох третинах випадків. Іншим узагалі нічого не відповідали. Лише одна людина в зустрічному повідомленні спробувала довідатися, що саме було не так, і зчинила сварку.
Стаючи привидами, люди вважають, що обирають собі легкий шлях. Але вони помиляються: обравши добру, відкриту, ввічливу доріжку, можна отримати позитивне підкріплення.
Людина, найімовірніше, відповість щось на кшталт: «Дякую, що написав. Щасти тобі». Чуєте цей звук? Це полегшене зітхання. Ми почуваємося краще, бо щойно одержали підтвердження, що є хорошими людьми.
Сподіваюся, я переконала вас, чому не варто вдавати із себе привида. Але іноді буває так важко скласти повідомлення — «Дякую, наступний». Спростіть для себе це завдання. Скористайтеся папкою «Нотатки» в телефоні чи збережіть прощальне повідомлення, до якого можна додавати потрібні слова, які я навела вище. Пообіцяйте собі надсилати його, щойно зрозумієте, що хтось вас не цікавить.
Що треба та чого не треба робити за відмови
Треба:
1. Бути ввічливим.
2. Висловлюватися чітко (оберіть щось із «Я не думаю, що ми можемо бути парою» і «Я не думаю, що ми підходимо одне одному»).
3. Пишіть коротко та чітко. Має вийти просто ввічливе повідомлення, а не маніфест про загрози сучасних побачень. (Це моя робота, а не ваша!)
Не треба:
1. Говорити, що хочете бути друзями, якщо насправді цього не хочете. Інший може прийняти цю пропозицію, і, якщо вона не щира, вийде тільки гірше.
2. Критикувати людину чи давати відгуки. Вас про це не просять, і не вам судити.
3. Втягуватися у переписку, якщо інший добивається подробиць. Чітко висловлюватися — це добре, але ви нікому не винні довгих розмов.
Даймо обітницю «Мисливців за привидами» та зобов’яжімось висловлюватися відкрито та чесно про те, що почуваємо. Не ставаймо привидом. Від цього буде гірше.
Ключові висновки
1. Ефект негативності — це наша природна схильність прокручувати в голові те, що склалося не так. Ви можете подолати його, шукаючи найкращі риси характеру свого супутника. Запам’ятайте Золоте правило моралі для побачень: не судіть про інших так, як ви не хотіли б, щоб судили про вас.
2. Ми легко припускаємося фундаментальної помилки атрибуції. Йдеться про звичку вважати, начебто чиїсь дії відображають те, ким є він сам, а не обставини, у яких опинився. Наприклад, на когось, хто запізнюється на побачення, вішати ярлик егоїста. Ми здатні уникнути такої помилки, із більшим співчуттям пояснюючи причину певної поведінки: можливо, бос виявив бажання обговорити з ним щось саме тоді, коли він уже збирався піти з роботи.
3. Ми гірше, ніж нам здається, вміємо судити про характер. Часто для того, щоб привабливість зросла, потрібен час, тож варто дотримуватися правила: за замовчуванням погоджуватися на друге побачення.
4. Розрізняйте припустимі подразники та нездоланні перепони. Не відмовляйте через якусь дурницю, що насправді неважлива для тривалих взаємин.
5. Не смійте ставати привидом!
Частина 3. Коли все стає серйозно
Розділ 13. РІШЕННЯ УХВАЛЮЙТЕ, ПАСИВНО НЕ ЧЕКАЙТЕ
Вам доводилося колись самому схрумкати ціле відерце попкорну в кінотеатрі, не усвідомлюючи, скільки ви вже з’їли, доки ваша рука не торкнулася картонного дна? Якщо ви схожі на мене, то, мабуть, так. А кілька невеликих стаканчиків одним махом? Навряд чи. Це тому, що, коли одна порція закінчується — байдуже, якого розміру, — настає точка ухвалення рішення — момент, коли наші автоматичні дії перериваються та ми отримуємо можливість зробити усвідомлений вибір. У наведеному прикладі — «Чи хочу я далі їсти попкорн?».