Біхевіористи Амар Чіма та Діліп Соман продемонстрували силу точки ухвалення рішень за допомогою розумного (і, як на мене, смачного) дослідження. Вони дали кожному учасникові пакет із двадцятьма печивами, які ті могли їсти, виконуючи низку завдань. Печиво розфасовували в три різні способи: усі двадцять одним стовпчиком, розділивши на менші частини білим вощеним чи кольоровим папером.
Самі завдання не мали значення. Насправді дослідників цікавило, чи впливатиме пакування на те, скільки печива з’їдять учасники та як швидко вони це зроблять. З’ясувалося, що учасники, печиво яких було розділене кольоровим папером, з’їли менше печива та витратили на це більше часу. Це тому, що кольоровий вощений папір позначав більш очевидні точки ухвалення рішення, у яких мозок міг перейти від несвідомого мислення (або, у пропонованому контексті, жування) до цілеспрямованого вибору. В суцільному стовпчику печива точок ухвалення рішення передбачено не було, а білий папір вдавалося легко проігнорувати. А ось кольоровий папір змушував людей припинити бездумно жувати та замислитися: «Чи варто мені далі їсти печиво?»
Точки ухвалення рішень є в усіх сферах життя, не лише у поїданні печива чи попкорну. У взаєминах, наприклад, повно таких моментів. Багато з них призводить до стресу та неспання ночами. Я ж вважаю точки ухвалення рішення справжнім даром — нагодою зупинитися, перевести подих і поміркувати над тим, що робимо. Загалом переосмислити власне життя та помірковано вирішити, яким буде наступний крок. Це дає змогу ухвалювати кращі, більш виважені рішення.
Але точки ухвалення рішення у стосунках не бувають такими очевидними, як шматочки кольорового паперу, що розділяють печиво. Їх легко не помітити, особливо якщо живеш імпульсивно.
Психологи описують два способи переходу пар на наступний етап взаємин: за рішенням або за інерцією. Ухвалення рішень означає цілеспрямований вибір переходу до наступного етапу стосунків, як-от зробити взаємини закритими чи народити дітей. За інерцією ж ми переходимо до наступного етапу, не надто замислюючись. Така відмінність є суттєвою. На основі аналізу Національного шлюбного проєкту, щорічного звіту про шлюби в Америці, який готують дослідники з Університету Вірджинії, було виявлено, що пари, які зробили свідомий вибір перейти до наступного етапу стосунків, щасливо живуть у більш якісному шлюбі порівняно з тими, хто одружився за інерцією. Ба більше — учені з Університету Луїсвілла та Денверського університету з’ясували, що люди, взаємини яких зазвичай розвиваються за інерцією, почуваються менш відданими своїм партнерам і частіше зав’язують позашлюбні стосунки. Ці висновки дають змогу стверджувати про те, що жити за інерцією, оминаючи точки ухвалення рішень, — це небезпечно для стосунків. Попри наявність у взаєминах багатьох важливих моментів, коли треба ухвалювати рішення, у цьому розділі я допоможу вам із двома з них: визначенням стосунків і спільним проживанням.
Визначення стосунків
Пам’ятаєте мою клієнтку Цзин? Ту, з невпевнених, яка вперше почала з кимось зустрічатися у тридцять один рік. Після кількох коротких романів у дівчини зав’язалися взаємини з хлопцем на ім’я Джеймс. Їй подобалися його друзі. Вони були добрі, гостинні та шалапутні. Але найбільше дівчина раділа тому, як швидко Джеймс познайомив її з ними. Незабаром вона побачилася за бучною недільною вечерею з його сім’єю — мамою, татом, сестрами та племінниками. Цзин відчувала, що її приймають. «Нарешті, — думала вона, — я знайшла ті стосунки, які шукала».
— Рівно за чотири місяці після нашого знайомства ми вирушили на вік-енд, — розповіла мені Цзин під час зустрічі. Він був за кермом, вона вказувала, куди їхати. — Коли мій телефон розрядився, я запитала, чи можна мені скористатися навігатором у його телефоні. — Джеймс завагався. — Він сказав щось про те, що телефон має бути в нього на випадок, якщо йому писатиме менеджер.
Цзин відчула, що щось не так. Вона схопила його телефон. Навіть не розблокувавши той, дівчина помітила сповіщення від додатків для знайомств: «У вас склалася пара!» Серце в неї калатало, коли вона прокручувала сповіщення, читаючи імена всіх дівчат, з якими в нього склалися пари та з якими він спілкувався.
— Що це? — запитала Цзин.
— Вибач, — відповів хлопець. — Але ніхто не говорив, що наші стосунки моногамні.