ВПРАВА: підготуйтеся до визначення стосунків
Сядьте із записником і дайте відповіді на запитання, які допоможуть вам підготуватися до розмови.
1. Із чого ви хочете почати розмову?
2. Яка мета цієї розмови?
3. Як ви зреагуєте, якщо інша людина ухилятиметься від теми чи виявиться не готовою до визначення стосунків?
Ознайомтесь із бланком для планування серйозних розмов у додатках, щоб отримати більше інформації про підготовку до цього обговорення.
Спільне проживання
Однією з найважливіших точок ухвалення рішення у стосунках є вибір пари для одруження. (Знаєте, вся ця історія про обручку, коліно та пост в Інстаграмі.) Але у багатьох сучасних пар спершу настає момент, коли вони вирішують жити разом.
Населення США з 1960 року зросло на 80 відсотків, тоді як кількість неодружених пар, які проживають разом до шлюбу, збільшилася на 1500 відсотків (із приблизно 450 тисяч 1960 року до 7,5 мільйона сьогодні), і 50—60 відсотків пар зараз живуть разом до одруження.
Утiм, багато людей ставляться до цього рішення не так серйозно, як мали би. Вони вважають, що оселитися разом — це чудовий спосіб перевірити стосунки. Дослідницький центр П’ю провів опитування репрезентативної групи випадково дібраних дорослих американців з усієї країни, під час якого дві третини респондентів у віці від вісімнадцяти до двадцяти дев’яти років погодилися з тим, що пари, які оселяються разом іще до одруження, частіше живуть у вдалому шлюбі. Однак дослідження спільного проживання до шлюбу розкриває іншу картину: подружні пари, що мешкали разом до весілля, зазвичай виявляються менш задоволеними та частіше розлучаються порівняно з тими, хто так не робив. Ця закономірність відома як ефект співмешкання.
Після вивчення ефекту співмешкання науковці з’ясували, що лише певний тип пар живе разом до одруження. Учені припустили, що такі пари легковажніше сприймають шлюб, тож більш відкриті для розлучення. Одначе з огляду на те, що дедалі більше людей вирішує мешкати разом до шлюбу, значно складніше сказати, що цей шлях обирає саме певний тип пар.
У дослідників з’явилася нова теорія: тепер вони звинувачують власне спільне проживання.
Розглянемо дві гіпотетичні пари: Ітан і Джеймі та Адам і Емілі. Ітан і Джеймі з’їжджаються, бо в Джеймі спливає час договору оренди. Адам із Емілі обговорюють варіант проживання разом, але погоджуються, що ще не готові.
Взаємини в обох парах із плином часу стають гіршими. Адам із Емілі розривають стосунки, а Ітан із Джеймі — ні: у них тепер спільний собака, каучукове дерево та килим «Вест Елм» із крамниці вживаних речей. Процес поділу майна, пошуку нових осель і складання графіка догляду за собакою дороговартісний і морочливий. Натомість вони зрештою одружуються, а потім за кілька років розлучаються. Чого нас вчить історія про Ітана та Джеймі? По-перше, спільне проживання може призвести до шлюбу (та подальшого розлучення), якого б не було, якби пара не з’їхалася. По-друге, ніколи не купуйте килимів у крамниці вживаних речей.
Під час спільного проживання складніше бути чесними із самими собою щодо якості стосунків, бо їхній розрив виявляється значно дорожчим. Знову ж таки, ми стикаємось із упередженням статусу-кво, бажанням залишати все так, як воно є. Розлучаючись із тим, із ким живете, ви змінюєте не тільки статус стосунків, а й помешкання та повсякденне життя. Через це подолати упередження статусу-кво видається ще складнішим. Якщо ви оселилися разом, а справи йдуть не дуже добре, ви, найімовірніше, підтримуватимете стосунки, на відміну від тих пар, де кожен мав власний простір.
Оскільки спільне проживання підвищує ймовірність одруження, поставтеся до цієї миті як до важливого етапу — і точки ухвалення рішення, чим вона, власне, є. Сорок два відсотки пар, які ухвалили рішення почати спільне життя, опинились у щасливому шлюбі порівняно із 28 відсотками тих, хто оселився разом за інерцією. (Якщо ці цифри здаються вам низькими, то такою є сумна реальність тривалого задоволення шлюбом для більшості пар. Але знаходяться способи подолати цю тенденцію. Я розповім про них більше в останньому розділі.)
Практичні аспекти життя, як-от бажання заощадити гроші, видаються достатньою підставою завести розмову про співмешкання. Але простежте, щоб ваше обговорення стосувалося не тільки матеріальних питань, наприклад розподілу орендної плати та відповідальності за інтер’єр.