Людей, які звертаються до мене по поради щодо розриву взаємин, здебільшого можна розподілити на дві категорії. Одна категорія часто підтримує неплідні взаємини. Я називаю таких людей причепами. Іншу категорію складають ті, хто, як правило, занадто рано йдуть зі стосунків, не даючи їм шансу на розвиток, — утікачі. Звісно, ви можете застрягнути десь посередині цього спектра неправильної поведінки під час розлучень (такої офіційної наукової шкали немає, а мала би бути). Описані тенденції зазнають посилення та послаблення залежно від того, з ким ми перебуваємо поряд, що відбувається у нашому житті, та ще від багатьох інших факторів.
Утікання
Перш ніж розповісти, що сталося із Сідней, я познайомлю вас із Майком. Майкові тридцять шість років, живе в Альбукерке. Уперше звернувшись до мене, він повідомив, що зустрічається зі своєю дівчиною близько трьох місяців. Вона робить його щасливим. Вислуховує дурниці, які той сплітає. Допомагає зрозуміти, чим чоловік воліє далі займатися після звільнення.
— Вона просто неймовірно добра, — торочив Майк. — Мабуть, найдобріша людина, яку мені доводилося зустрічати.
На жаль, протягом останніх кількох тижнів він відчував знайомий потяг: Майк хотів розійтися з цією дівчиною.
— Я так завжди роблю, — пояснював він. — Зустрічаюся з кимось чудовим, але за три місяці починаю зосереджуватися на його недоліках, а потім — бемц! — закінчую все.
— А що вас дратує в теперішній дівчині? — запитала я.
— Розумію, що це звучить чванькувато, але її манера висловлюватися. Вона неправильно вживає та вимовляє слова. Каже «пропис» замість «правопис».
Це був один із найприпустиміших подразників, про які я тільки чула.
— Дякую, що поділилися зі мною вашими сумнівами, — відповіла я, стежачи за тим, щоб як годиться ви-мов-ля-ти всі слова. — Якими є ваші довгострокові цілі?
— Я прагну одружитись і мати дітей.
Тоді мені здавалося малоймовірним, що Майк досягне сімейного щастя з огляду на його схильність закінчувати все за три місяці, але я бачила, що він старається. Чоловік зізнався, що зазвичай готував шлях для відступу від початку. Зазвичай він ішов, узагалі не даючи своїй партнерці шансів (і це, без сумніву, впливало на його поведінку в стосунках), швидко розривав взаємини, бо завжди запитував себе, чи немає десь когось кращого. І так, якщо ви помітили в цьому щось знайоме — це тому, що Майк, вочевидь, був максималістом.
Причина поведінки окремих утікачів криється у звичці до максималізму: вони надто швидко йдуть зі стосунків, бо гадають, що зможуть знайти когось кращого.
Інші втікають через потяг до романтизації: вони очікують, що взаємини завжди будуть сповнені шаленої пристрасті, яка панує на ранніх етапах, — почуття, від якого тріпоче серце, пітніють долоні, плутаються думки. Загалом надто квапляться розірвати взаємини через когнітивну помилку, що має назву правила переходу.
Як пояснили поведінкові економісти Деніел Канеман та Амос Тверскі, під час оцінювання того, які почуття щось породжуватиме у майбутньому, ми зазвичай зосереджуємося на початковому імпульсі. Наприклад, вам може здаватися, що ті, хто виграє в лотерею, зрештою стають надзвичайно щасливими, але виявляється, що це неправда: як я вже згадувала в цій книзі, за рік після виграшу ті, хто виграв у лотерею, є приблизно такими самими щасливими (або нещасними), як і ті, хто не виграв.
Уявляючи переможця лотереї, ми зосереджуємося на цьому переході — від пересічного Джо до людини, що виграла величезну суму грошей. Так, це дуже значна зміна. Але насправді, розбагатівши, ви зрештою пристосовуєтеся до нових обставин і рано чи пізно з’ясовуєте, що гроші — не так уже й цікаво. Ви повертаєтеся до того, як почувалися до тієї значної події. (Таку динаміку спостерігають також і в складних ситуаціях: за результатами досліджень, параліч нижніх кінцівок впливає на довгострокове щастя людей менше, ніж можна було б очікувати.)
Утікачі припускаються такої самої помилки з коханням. Через правило переходу вони плутають момент, коли закохуються, зі станом кохання, і чекають, що всі стосунки будуть сповнені того початкового захоплення. Але люди до всього звикають. Стабільне почуття кохання менш яскраве, ніж його зародження. І це, до речі, либонь, непогано! Як би довкола виконували хоч якусь роботу, коли всі скидалися б на класичного мультиплікаційного персонажа Пепе Ле Пью, тобто були закохані по вуха та розмовляли ламаною французькою?