Пари, що зустрічаються до одруження довше, з більшою вірогідністю будуть разом — частково тому, що хміль їхнього медового місяця вже трохи розвіявся, коли вони вдягають одне одному обручки. Очі їхні більше розплющені, коли вони кажуть: «Так». Пари, які чекають до одруження один-два роки, розлучаються на 20 відсотків рідше порівняно з тими, хто менше ніж за рік вступають у шлюб. А пари, які чекають до заручин принаймні три роки, мають на 39 відсотків менше шансів розлучитися за тих, хто заручився на першому році знайомства.
Ідеться не лише про те, щоби продовжити термін стосунків із цією людиною. Шлюб також може виграти від того, що ви стали трохи старші. Дослідники, як-от соціолог Філіп Коен, частково пояснюють зниження кількості розлучень із 1980-х років тим, що тепер пари одружуються пізніше. Тож чи не варто дотримуватися правила, яке встановила моя дивакувата тітка Ненсі для своїх дітей: «Жодних шлюбів до тридцяти років!»?
Навіть якщо ви кілька років зачекаєте, кохання однаково може затьмарювати ваші пріоритети. Коли я брала низку інтерв’ю в адвокатів із розлучень (було трохи ніяково зізнаватися в такому захопленні Скоттові), то чула твердження декого з них, що пари часто припускаються однієї й тієї самої серйозної помилки, замислюючись про шлюб: партнери так кохають одне одного, що вважають, начебто інша людина в їхній парі прагне від життя аналогічного їхнім бажанням, і тому не завдають собі клопоту чітко обговорити важливі рішення, наприклад де житимуть та чи хочуть дітей.
Власне, журналістка Наомі Шефер Райлі, авторка книги «Доки віра не розлучить нас: як міжконфесійні шлюби змінюють Америку», зазначила: «Треба зауважити, що менш як половина міжконфесійних пар, які брали участь у моєму опитуванні, відповіли, що до одруження спілкувалися про те, в якій вірі вони планують виховувати своїх дітей». І ось коли виявляється їхня несумісність за основними цінностями, пара вже одружена. Кличте адвоката з розлучень.
До речі, оптимістичне припущення про те, що ви та ваш партнер хочете одного й того самого, цілком виправдане. Вас збиває з пантелику ефект хибного консенсусу — тенденція припускати, що більшість інших людей поділяє ваші цінності, переконання та поведінку. Наприклад, уявіть собі людину, що піклується про навколишнє середовище та намагається обмежити споживання м’яса, використання пального й пластику. Якщо на місцевому референдумі виборців попросять ухвалити рішення про заборону поліетиленових пакетів, ця людина сподіватиметься, що цей закон приймуть зі значною перевагою, оскільки вважатиме, що інші дивляться на світ крізь такі самі зелені окуляри. У взаєминах ми сприймаємо як саме собою зрозуміле, що наш партнер бачить світ так само, як і ми, тож і прагне того самого — і щодо того, скільки дітей мати, і щодо того, де жити і як витрачати чи заощаджувати гроші. Через поєднання наркотику любові з ефектом хибного консенсусу багато пар забуває про найважливіші розмови перед шлюбом. Отже, ні, того, що ви одне одного кохаєте, недостатньо. Час критично обміркувати, чи варто вам одружуватися.
Частина 1: усе про мене
ВПРАВА: дайте відповіді на запитання про себе
Перш ніж думати про себе як про пару, обміркуйте особисті бажання та потреби. Приділіть цьому певний час на самоті. Я раджу залишити собі вільний ранок вихідного дня, самому піти до кав’ярні із записником і дати відповіді на такі запитання.
1. Мій партнер — радше пара для випускного чи супутник життя? Тобто це той, хто залишиться поруч зі мною на тривалий час, чи той, з ким ми просто розважаємося?
2. Гардеробний тест: якби мій партнер був одним із предметів одягу з моєї шафи, якою річчю він би виявився?
3. Чи можу я зростати поруч із ним?
4. Чи захоплююсь я цією людиною?
5. Яка грань мене розкривається поряд із цією людиною?
6. Чи хочу я ділитися власними добрими новинами з цією людиною?
7. Коли у мене важкий день на роботі, чи волію я говорити про це зі своїм партнером?
8. Чи ціную я поради партнера?
9. Чи чекаю я нетерпляче на майбутнє із цією людиною? Чи можу я уявити собі, як ми разом долаємо важливі життєві етапи, наприклад купуємо житло чи створюємо сім’ю?
10. Чи можу я ухвалювати серйозні рішення із цією людиною? Якщо уявити найгірше, що може статися (наприклад, втрату роботи чи втрату дитини), чи хочу я, щоб ця людина була поруч зі мною та щоб ми разом обмірковували питання на кшталт «Чи варто нам переїхати?», «Як ми переживемо це горе, піклуючись про інших своїх дітей?».