— Знаєш, а я таки знайшла будинок який мені довподоби. Я навіть оглянула його, там все прекрасне, це саме те місце да має жити наша дитина.
– І коли ти тільки встигла?
— Я вчора була у твоїх батьків, і тато розповів що його друг переїжджає і продає свій будинок, а знаходиться він зовсім не далеко, в тридцяти хвилинах від батьків. Це дуже зручно, у нас же буде дитина, і бабуся з дідусем зможуть навідуватись до неї чи не щодня.
— Я навіть не знаю що відповісти. — невизначеність охопила його, він не знав як на це реагувати. Хоча, коли вони раніше обирали собі будинок, він знав що Вероніка забажає жити ближче до батьків, але ж не настільки близько. Та найбільше його хвилювало те, що вона навіть не порадилась із ним.
— Давай завтра туди поїдемо, все оглянемо, і разом вирішимо що робити. — казала вона, та Назар знав чим все закінчиться, адже переконати її було майже неможливо. — Я впевнена, що тобі все сподобається, я не хотіла казати, думала влаштувати сюрприз для тебе, але я не можу втримати від тебе таємниці. А ще, там величезна вітальня в якій стоятиме покерний стіл, я його вже замовила. Гратимеш там з друзями. Ти що на радий?
— Звісно я радий, я просто вражений. Я навіть не очікував від тебе такого подарунка, і впевнений, якщо цей будинок сподобався тобі, то сподобається і мені. — його слова лились без змісту, він не чув що вона каже. Як це? Він тепер житиме поряд своїх батьків, тоді, коли він все життя намагався втекти від них, і йому це майже вдалося. І навіщо йому цей покерний стіл, якщо він не вміє грати у покер? Два тижні практики, і його дочка його обіграє.
Але це все не може бути сказане вголос. Йому доведеться змиритись з рішенням дружини, і наступного дня, він таки поїхав туди, вдаючи здивування і радість, та все ж знаючи чим все закінчиться.
— Ти була права. — говорив Назар. — Цей будинок дійсно красивий, хоча робить його таким лише твоя присутність.
— Це все заради Маргарити, нашій дочці сподобається цей будинок.
30.05.2015
— Ну привіт папаша. — говорив Максим заходячи в будинок.
— А чого смієшся, ти також, можна сказати, «папаша».
— Я хресний батько, це набагато краще. Ти будеш міняти підгузки і недосипати, а я ж просто любуватись як вона зростає. А коли вона виросте і закохається в якогось поганця, а ти заборониш їй з ним зустрічатись, вона втече з дому до свого кльового дядечка Макса, ти місця собі не знаходитимеш, а я ж її заспокоюватиму і все дозволятиму.
— Якщо таке дійсно трапиться і вона дійсно втече з дому, то я буду тільки радий, якщо вона прийде до тебе. — відповідав він Максиму, хоч вони і не були близькими друзями, та все ж таки, вони обидва були раді, що саме Максим став хресним батьком для Маргарити. Хресною матір’ю стала Софія, подруга Вероніки. Назар не дуже добре її знав, він узагалі недолюблював подруг дружини і мало з ними спілкувався, бачився він з ними лише в тих випадках коли не міг придумати нормальної відмазки, тоді йому доводилось вдавати люб’язність до них.
— Я все життя могла би нею любуватись. — говорила Марія про Маргариту, та і не тільки вона, усі говорили щось подібне, сипали стандартними «милими» фразами. Всі, по черзі, любувались Маргаритою, шаліли від будь-якого її руху, а якщо вона посміхалась, то це взагалі призводило до фурору. Найуразливіші гості могли ще і розридатись, так би мовити, від щастя. Весь цей, як здавалось Назару, фальш, спрямований в сторону її дочки, виводив його з себе. Посмішка не зникала з його обличчя, але в середині, він уже ненавидів все більше і більше усіх цих людей, і себе також. Якщо їх почуття були справжні, то це означало, що він, її рідний батько, любить своє дочку менше аніж ці незнайомці.