— Він мені не батько! Цей виродок мені не батько!
— Тимофій Бойко, чоловік вашої матері, вірно?
— Так! Ця сволота, чоловік моєї матері. Що він зробив? Відповідай! Що він зробив!
— Заспокійтесь, пане. В будинку відбулась сварка, причина, поки-що, невідома. В розпал сварки, Тимофій Бойко, напав на вашу матір з ножем, нанісши їй смертельні поранення.
— Що? Що ви сказали? Що він зробив?
— Заспокійтесь пане?
— Заспокоїтись? Ти хочеш щоб я заспокоївся? Де він? Де ця сволота? Скажи мені де він і я вб’ю його!
— Тримайте себе в руках. Тимофія Бойко відвезли у відділок, а вам, краще поїхати з нами, ви повинні дати свідчення.
— Ні! Мені негайно потрібно їхати, моя дружина в лікарні. — Назар кинувся до машини, полісмен кинувся йому навздогін.
— Зупиніться, пане, вам краще не сідати за кермо в такому стані.
— Йди до біса! — тільки і встиг викрикнути Назар, повернув ключ, і рушив в напрямку лікарні. В очах його темніло, здавалося темрява поглинає його. Як таке могло трапитись? Ще зовсім недавно, декілька годин тому, по обіді, все було добре, він був за крок від щасливого життя. Повз пролітали машини, вітрини нічного міста, люди що квапились по своїх справах чи просто прогулювались. Час летів швидше аніж світло, і Назар навіть не помітив як домчав до лікарні. Кинувши машину біля входу, і помчавши в палату Вероніки, він збивав усіх на своєму шляху. Охорона, медперсонал, санітари, зачинені двері — ніщо не могло його зупинити. Та було вже надто пізно. В палаті нікого не було. Він підійшов до ліжка, лікарі недавно її забрали, адже картка пацієнта ще висіла поряд, а на ній останній запис.
Коломієць Вероніка Василівна, час смерті 23:59 23.04.2017.
01.06.2014
— З урахуванням всіх податків, ваш виграш становить 14 мільйонів 800 тисяч 432 гривні. — ці слова, для Назара, були наче мед, настільки солодкими, що за секунду він намалював в своїй уяві те життя, яке тепер на нього чекає. Все про що він мріяв, тепер легко можна здійснити, але найбільше чого він прагнув, це позбутись того, що ненавидів, а саме, своєї присутності в домі своїх батьків, ну, не зовсім батьків, він жив з матір’ю, яка не була з ним близькою, адже після смерті його рідного батька, ще в підлітковому віці, Назар замкнувся в собі, і не дуже спілкувався з матір’ю, а після того як вона, за рік після смерті чоловіка, одружилась з Тимофієм, який став Назару вітчимом, син взагалі перестав з неї спілкуватись, а Тимофія він ненавидів, тому, в Назара з його батьками склалися суто ділові відносини, обидві сторони не дуже вникали в особисте життя інших. І саме сьогодні, він відчув як це все може зникнути.
— Дякую. — відповів Назар з таким обличчям наче він кожного дня виграє в лотерею по декілька мільйонів. В його голові усе дзвеніло, думки переповненні яскравими картинками недалекого майбутнього, серце билось нестримно і здавалось ось-ось вистрибне. Він хотів мати вигляд серйозної людини, а натомість склав враження, наче йому начхати на ці гроші.
— Назаре Артемовичу, вкажіть будь-ласка рахунок, на який бажаєте зарахувати суму.
— Так, звісно. Ось на ці три рахунки, рівними частинами, будь-ласка. — трохи заспокоївшись, продовжував Назар. Допоки працівниця лотерейної компанії оформлювала документи, Назар її оглядав, на бейджику було вказане ім’я — Марта Кушнір. Вона була досить симпатична. Світле, майже сонячного кольору, волосся, які наче хвилі закручувались на кінчиках, миле обличчя, приємна посмішка, та і фігура в неї була не погана. Вона подобалась йому, навряд чи Назар наважився б познайомитись з нею раніше, але тепер, коли він знав що став міліонером, йому здалось, що такі дівчата вже не його рівень, і тепер, можна знайти собі щось краще.
— Підпишіть тут, будь-ласка.
— Так, звісно.
— Ще раз вітаю вас з виграшом.
Думаючи, як йому тепер вчинити та що робити з грошима, Назар поїхав до дому. Він не дуже хотів говорити про це з батьками, він звісно бажав допомогти, але лише матері, Тимофія він ненавидів, тому, довелося брехати і своїй матері. Його справжній батько, Артем Коломієць, пішов від них, коли Назар був ще підлітком, в них були дуже близькі стосунки, а от з вітчимом він постійно перебував на ножах, Тимофій діставав його за те, що Назар живе під їхнім дахом за їхній рахунок, що він не може знайти собі нормальну роботу і таке інше. Постійне напруження в якому перебував цей хлопець перетворило його на соціпата, тому і друзів в нього було не багато, декілька давніх знайомих зі школи та декілька із роботи. Стосунки з дівчатами в нього також не вдавалися, не те щоб він був непривабливий, проте, велика кількість присутніх в нього комплексів, внаслідок постійного домашнього утиску, трохи відштовхувала дівчат, а ті леді які все ж таки знаходили в ньому щось хороше, були відшиті через вигадані ним причини.