А от хороші книги принесуть гарні плоди, якщо ви докладете зусиль до їхнього читання, — і найбільше це стосується саме найкращих книг. Такі плоди, звісно, можуть бути двох типів. По-перше, коли ви успішно прочитуєте хорошу й складну книжку, то вдосконалюєте свої читацькі навички. По-друге, — що зрештою значно важливіше хороша книга може вас дечого навчити про світ і про вас самих. Ви не лише навчаєтеся читати краще, але дізнаєтеся щось про саме життя. Ви стаєте не просто обізнанішими — адже такий результат може дати вам і читання книжок, у яких нема нічого, крім інформації, — але мудрішими, тобто глибше усвідомлюєте великі та непорушні істини людського життя.
Зрештою, є такі людські проблеми, у яких нема розв’язку. Є такі стосунки — як між різними людьми, так і між людьми та світом — щодо яких ніхто не може залишити за собою останнє слово. Це стосується не лише таких галузей, як наука та філософія — вочевидь, нікому не вдавалося й ніколи не вдасться досягти остаточного розуміння щодо природи та її законів, щодо буття та становлення, — але й таких відомих і повсякденних речей, як стосунки між чоловіком і жінкою, між батьками й дітьми, або між людиною та Богом. Неможливо думати про ці проблеми занадто глибоко чи занадто добре. Найвидатніші книжки можуть навчити вас краще думати про ці проблеми, тому що їх написано людьми, які думали про них краще, ніж інші люди.
Книжкова піраміда
Серед тих декількох мільйонів книжок, які було написано лише в межах західної традиції, більш ніж 99 відсотків не є достатньо вимогливими, щоб їх можна було використати для вдосконалення ваших читацьких навичок. Цей факт
може вас дещо занепокоїти, а відсоток - здатися дещо завищеним. Проте, якщо зважати на ті цифри, про які йдеться, очевидно, що це правда. Цю переважну більшість книжок можна читати лише заради того, щоб розважитися чи отримати якусь інформацію. Розважити вони вас можуть у різні способи, а інформація, яку вони містять, може бути для вас цікавою з багатьох різних причин. Але ви не маєте сподіватися, що навчитесь із цих книжок чогось корисного. На справді, вам узагалі не треба їх читати, принаймні аналітично. Такі книги достатньо побіжно проглянути.
Але є друга категорія книжок - книги, з яких ви зможете чогось навчитись: не лише як краще читати, але і як краще жити. Менш ніж одна з сотні книжок належить до цієї категорії — напевне, одна з тисячі чи навіть одна з десяти тисяч. Це справді хороші книжки. їхні автори творили їх ретельно й турботливо, і вони передають читачу важливі ідеї щодо тем, які незмінно цікавлять людей. Напевне, всього існує не більше, ніж кілька тисяч таких книжок. Вони є вкрай вимогливими до читача. їх варто прочитати аналітично — один раз. Якщо ви вправний читач, то зможете здобути з них усе, що вони можуть дати, впродовж одного ретельного прочитання. Це такі книжки, які ви прочитує те один раз і ставите назад на полицю. Ви знаєте, що вам ніколи не треба буде їх перечитувати, хоча ви, можливо, ще повернетеся до них, щоб дещо перевірити чи освіжити свою пам’ять щодо певних ідей чи складових сюжету. (Саме для таких книжок особливо важливими є нотатки на полях чи деінде в книзі).
Як ви можете знати, що вам ніколи не треба буде перечитувати ці книжки? Вам це стане відомо завдяки реакції вашого розуму на їх прочитання. Такі книжки розширюють ваш розум і поглиблюють ваше розуміння. Але відчуваючи, що ваш розум розширюється, а розуміння стає глибшим, ви починаєте усвідомлювати - досить загадковим чином, — що ця книжка більше вже вас не змінить. Ви усвідомлюєте, що цілком зрозуміли її. Витисли з неї все, що можна.
Ви вдячні їй за те, що вона дала вам, але знаєте, що більше вона вам нічого дати не зможе.
Невелика частка цих кількох тисяч книжок - навряд чи більше сотні — це книжки, зміст яких неможливо вичер пати навіть при щонайретельнішому прочитанні. Як зрозуміти, що перед вами саме така книжка? Це знов-таки відбувається дещо загадковим шляхом; але коли ви закриваєте таку книжку, прочитавши її аналітично, якнайкраще застосувавши до неї свої читацькі навички, та ставите її назад на полицю, то у вас закрадається підозра, що ви здобули не все, що ця книжка може дати. Ми кажемо «підозра», бо на цьому етапі нею й обмежується. Якби ви знали, що саме пропустили під час читання, то вашим обов’язком як аналітичного читача було б негайно повернутися до книжки, щоб це надолужити. Але тут ви розумієте, що щось таке там є, але не можете визначити, де і що саме. Ви бачите, що не можете забути про цю книжку, що продовжуєте думати про неї та про свою реакцію на неї. Тож нарешті ви повертаєтеся до неї — і тоді трапляється дещо дуже цікаве.